Ялом Ірвін - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

— Ернесте, я не чула ваших «так».

— Можливо, ви просто цього не усвідомлювали. Та якщо я справді це відчував, то на певному етапі ви не могли цього не помітити — і це вас виключно заохочувало. Коли двоє людей перебувають у близьких стосунках (чи принаймні намагаються вибудувати такі стосунки), вони не можуть не ділитися своїми почуттями; і якщо не вдається говорити відверто, комунікація здійснюється на невербальному або підсвідомому рівні.

— Не певна, що ви маєте рацію, Ернесте.

— Я переконаний, що так і є. Ми ще повернемося до цього. Але зараз я хочу, щоб ви зрозуміли головне: ваші еротичні почуття до мене можуть зашкодити терапії. А я, зарозумілий психотерапевт, який відчуває нестримний сексуальний потяг до пацієнтки, маю визнати, що заохочую подібну поведінку. Я був поганим психотерапевтом.

— Ні, зовсім ні! — Керол енергійно захитала головою. — Ви ні в чому не винні!

— Стривайте, Каролін, дозвольте мені закінчити… Я ще не все сказав… Перш ніж ми з вами зустрілися, я вирішив бути абсолютно відвертим зі своїм наступним пацієнтом. Я завжди гадав (і дотепер дотримуюся цієї думки), що найбільшим недоліком традиційних напрямів психотерапії є брак щирості між пацієнтом і психотерапевтом. Моє переконання напрочуд сильне, і через це я навіть змушений був припинити спілкування зі своїм супервізором — психоаналітиком, яким я щиро захоплювався. З тієї самої причини я вирішив відмовитися від формальної психоаналітичної підготовки.

— Я не розумію, як це пов’язано з нашою терапією.

— Я хотів підкреслити, що ваше лікування було експериментальним. Можливо, на свій захист я мав би сказати, що це надто викличний термін, адже протягом останніх кількох років я повсякчас намагався вибудовувати з пацієнтами менш формальні й водночас більш людяні стосунки. Та коли йдеться про вас, я бачу дивний парадокс: пообіцявши бути абсолютно відвертим з вами як пацієнткою, я жодного разу не розповів вам про цей експеримент. А тепер, коли я бачу, до чого це призвело, я не вірю, що такий підхід є ефективним. Мені не вдалося розвинути чесні, автентичні стосунки, які є невід’ємною складовою розвитку психотерапевта.

— Я не вірю, що це ваша провина, і йдеться аж ніяк не про ваш підхід.

— Я не певен, у чому саме припустився помилки. Але я таки помилився. Тепер я бачу, що нас розділяє прірва. І відчуваю вашу недовіру — ви ставитеся до мене з підозрою… І подеколи ці відчуття зненацька змінюють прояви глибокої прихильності й любові. Це мене спантеличує, бо здебільшого я не вірю, що у вас є теплі чи позитивні почуття до мене. Гадаю, ви й самі про це знаєте, я не сказав нічого нового.

Керол мовчала, опустивши очі.

— Отож моє занепокоєння посилюється: я обрав неправильний підхід до вас. Можливо, не варто було застосовувати метод, що ґрунтується на абсолютній відвертості. Було б значно краще, якби ви звернулися до спеціаліста, який віддає перевагу традиційному підходу і який зміг би розмежувати терапевтичні й особисті стосунки. Що ж, це, мабуть, усе, що я хотів би сказати вам, Каролін. Маєте якісь думки з цього приводу?

Керол двічі намагалася щось сказати, однак їй забракло слів. Врешті-решт вона мовила:

— Я геть заплуталася. Не можу говорити, не знаю, що й казати.

— Я здогадуюся, що ви відчуваєте. Зважаючи на все, що я сказав, можу припустити, що ви міркуєте про те, щоб звернутися до іншого психотерапевта, і це найкращий момент, аби припинити експеримент. Гадаю, ви маєте рацію. Я підтримую цю думку й можу порадити іншого спеціаліста. Можливо, ви навіть думаєте, що не мали б платити за участь у цьому експерименті. Якщо це так, можемо про це поговорити — імовірно, я мав би повернути вам гроші за всі сеанси.

«Найкращий момент, аби припинити експеримент — нічогенька пісенька, — подумала Керол. — Ідеальний спосіб покласти край цьому бридкому фарсу. Авжеж, час припинити, годі брехні. Залиш Ернеста Джессові та Джастіну. Може, ви й маєте рацію, Ернесте. Можливо, час відмовитися від терапії».

Саме це вона й мала сказати, однак натомість почула від себе зовсім інші слова:

— Ні. Ідеться аж ніяк не про це. Ернесте, я гадаю, що проблема полягає не у вашому підході до роботи. Мені не хотілося б, щоб ви змінювали його заради мене… це мене турбує… і то дуже. Поза сумнівом, не варто робити такий висновок тільки через одну пацієнтку. Хтозна — може, ви надто поспішаєте з висновками? Можливо, для мене це насправді ідеальна терапія? Дайте мені трохи часу. Я ціную вашу відвертість. Ваша чесність не завдала мені шкоди. Імовірно, вона пішла мені на користь. Що ж до повернення грошей, про це навіть не йдеться. До речі, як юрист хочу застерегти вас від таких пропозицій у майбутньому. Це свідчитиме про вашу вразливість, і до вас навіть можуть позиватися. А щодо правди… — вела далі Керол. — Бажаєте почути правду? Правда ж у тому, що ви мені допомогли, і значно більше, аніж можете уявити. Ви помиляєтеся: що більше я про це думаю, то більше усвідомлюю, що не хочу припиняти наші зустрічі. Мені не потрібен інший психотерапевт. Можливо, це був складний період, але він завершився. Може, я несвідомо вас перевіряла. Гадаю, так і було. То була серйозна перевірка з мого боку.