Ялом Ірвін - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

Деякі проблеми, зазначені в переліку, були для неї чужими — скажімо, одержимість фінансовими питаннями та статусом. Подібні моменти ніколи її не турбували. Попри це, вона чудово розуміла їхню важливість, адже саме через свою жадібність та амбіції Маршал і потрапив у таку халепу.

А його дружина? Керол терпляче чекала, доки Маршалові спаде на думку заговорити про неї. Однак він мовчав, хіба що зауважив, що Ширлі поїхала медитувати до Тассаяри й повернеться за три тижні. Водночас від відмовлявся відповідати на будь-які запитання щодо їхнього шлюбу, зауважуючи, що їм бракує спільних інтересів, а тому кожен крокує власним шляхом.

Керол часто згадувала Маршала, коли бігала, працювала зі справами інших клієнтів чи навіть лежала в ліжку, готуючись до сну. Так багато запитань — і так мало відповідей! Маршал відчував її занепокоєння та запевняв, що йому досить того, що вона допомагає йому сформулювати та обговорити основні проблеми, — мовляв, це допомагає полегшити його біль. Та Керол розуміла, що цього не досить. Вона потребувала допомоги, їй був потрібен консультант. Але хто? І одного дня їй сяйнула чудова думка: вона зрозуміла, до кого варто звернутися.

Очікуючи на свій сеанс у приймальні, Керол вирішила, що присвятить свій час пошуку порад, за допомогою яких вона зможе зарадити Маршалу. Вона підготувала перелік моментів, із якими не могла впоратися самотужки, і міркувала над тим, як презентувати їх Ернестові. Звісно, їй слід поводитися дуже обережно: зі слів Маршала вона зрозуміла, що вони з Ернестом добре знають один одного, тож треба було докласти чимало зусиль, аби приховати правду про свого нового клієнта. Утім, Керол це не лякало — au contraire , [30] Навпаки ( фр .). у бурхливих хвилях підступних інтриг вона почувалася як риба у воді.

Однак Ернест мав інші плани. Щойно Керол увійшла, він одразу заговорив:

— Знаєте, Каролін, після останнього сеансу я відчув певну незавершеність, немовби ми з вами зупинилися посередині чогось дуже важливого.

— Це ви про що?

— Скидалося на те, що ми були готові проаналізувати наші стосунки детальніше й вас це страшенно схвилювало. Насамкінець ви просто вибігли з мого кабінету! Ви можете розповісти, що відчували дорогою додому?

Подібно до більшості психотерапевтів, на початку сеансу Ернест зазвичай терпляче чекав, поки пацієнт почне говорити. Якщо ж він порушував цю традицію та починав говорити першим, це означало, що Ернест мав на меті проаналізувати проблему, яка зринула на попередньому сеансі. Він дотримувався поради Маршала: що частіше сеанси «зливаються», то ефективнішою є психотерапія.

— Схвилювало? Зовсім ні, — похитала головою Керол. — Це малоймовірно. Я мало що пригадую з попереднього сеансу. До того ж ми розпочинаємо новий сеанс, і я хочу поговорити на іншу тему. Мені потрібна порада щодо одного з моїх клієнтів.

— Уже за мить, Каролін, але дозвольте мені приділити трохи часу цій темі. Є кілька моментів, що видаються напрочуд важливими, і я хотів би на них зупинитися.

«Врешті-решт, чия це психотерапія?» — подумки пробурмотіла Керол. Але привітно кивнула, заохочуючи його висловитися.

— Каролін, ви пригадуєте, як під час першої зустрічі я сказав, що відвертість — ключовий момент психотерапії? Я пообіцяв бути чесним із вами. Та мушу визнати, що не завжди дотримувався цього принципу. Час усе пояснити, і я хочу почати з моїх відчуттів щодо еротизму… а його в наших стосунках було чимало, і мене це завжди хвилювало.

— Це ви про що? — схвильовано мовила Керол. Голос Ернеста підказував, що це буде незвичайний сеанс.

— Гм, погляньте, як розвивалися наші стосунки. Починаючи з першого сеансу, ви повсякчас говорили про те, що відчуваєте сексуальний потяг до мене. Я перетворився на героя ваших сексуальних фантазій. Ви знову і знову благали мене замінити Ральфа, перетворившись на психотерапевта-коханця. А ще були прощальні обійми, спроби мене поцілувати, «час на кушетці», коли ви намагалися сісти якнайближче до мене…

— Авжеж, авжеж, я розумію. Але ви сказали, що це вас «завжди хвилювало» .

— Саме так, до того ж із багатьох причин. По-перше, йдеться про сексуальне збудження.

— Вас хвилювало те, що я збуджувалася?

— Не ви, а я . Каролін, ви поводилися дуже виклично, а оскільки наша гра має назву «Чесність», особливо сього­дні, я скажу відверто: мене хвилювало те, що ви мене збуджували. Я вже зауважував, що ви дуже приваблива жінка й мені як чоловікові було непросто встояти перед вашими чарами. Ви проникли і в мої фантазії. Я починаю мріяти про нашу зустріч задовго до сеансу та навіть вибираю особливий одяг. Отже, настав час зізнань. Тепер я усвідомлюю, що подібна психотерапія просто неможлива… Розумієте, замість допомогти вам упоратися з цими… як би то їх назвати… потужними й водночас нереальними почуттями до мене, я почав вам підігравати й усіляко заохочувати таку поведінку. Мені подобалося обіймати вас, торкатися вашого волосся, сидіти поряд на кушетці. І я певен, що ви теж це помітили. Каролін, не варто заперечно хитати головою — я усвідомлюю, що роздмухував вогнище ваших почуттів. Я повсякчас торочив: «Ні, ні, ні» і водночас стиха промовляв: «Так, так, так». І це аж ніяк не йшло вам на користь, Каролін.