Ялом Ірвін - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

Він простягнув йому книжку, на обкладинці якої зазначалося: «Техаський голдем: [26] Різновид покеру. Грай, як техасець» .

— Не хвилюйтеся, доку, — мовив Шеллі, помітивши, що Маршала добряче вжахнула така перспектива. — Це дуже проста гра. Дві закриті карти і п’ять відкритих — спільних. У книжці є всі необхідні пояснення. А наступного тижня перед грою я розповім вам про все, що ви маєте знати. Вам треба буде «зливатися» після кожної роздачі — простіше кажучи, програвати. Багато грошей не втратите.

— Ви серйозно? Я маю грати?

— Знаєте, доку, я, мабуть, розділю з вами ваш програш. А якщо вам трапиться гарна рука, залишайтеся у грі й піднімайте ставки — усе, що вдасться виграти, покладете у свій гаманець. Та спочатку прочитайте книжку, а коли зустрінемося, я поясню детальніше. Поміркуйте, це ж вигідна угода!

Маршал дивився, як Шеллі підвівся й пішов до дверей. Проходячи повз оранжеву кулю, він зупинився, щоб її погладити.

«Вигідна, авжеж! — думав Маршал. — Вигідна угода — це коли я побачу тебе востаннє і більше ніколи не чутиму про подібні угоди» .

Працюючи з Керол, Ернестові доводилося добряче пітніти — цілими тижнями, сеанс за сеансом. Їхні зустрічі були просякнуті еротичним напруженням, і, попри те що Ернест докладав усіх зусиль, аби тримати оборону, Керол потроху руйнувала його мури. Вони зустрічалися двічі на тиждень, однак Керол і гадки не мала, що він думає про неї не тільки протягом п’ятдесятихвилинного сеансу. У дні її сеансів Ернест прокидався з відчуттям, що йому страшенно хочеться побачити свою пацієнтку. Він уявляв її обличчя у дзеркалі, немовби вона спостерігала за тим, як він енергійно голить щоки. Ернест намагався голитися дуже ретельно, а потому щедро бризкав на себе одеколоном «Royall Lime».

«Дні Каролін» вимагали й ошатнішого вбрання. Він завчасно готував ідеально випрасувані штани, свіжі яскраві сорочки та найелегантніші краватки. Кілька тижнів тому Каролін запропонувала йому одну з Вейнових краваток — сказала, що чоловік надто хворий, аби ходити на якісь зустрічі, а оскільки в їхній новій квартирі бракувало місця для зберігання одягу, вона вирішила позбутися частини його гардеробу. Звісно, Ернест відмовився від такого подарунка, і Каролін це дуже роздратувало. Вона цілісіньку годину намагалася його переконати, що це абсолютно нормально. Однак наступного ранку, готуючись до робочого дня, Ернест відчув, що йому страшенно хочеться отримати ту краватку. Це була вишукана річ: японський візерунок із крихітних мерехтливих квіточок, у центрі якого розкошувала яскраво-зелена переливчаста квітка. Ернест залюбки придбав би таку краватку й шукав щось подібне в крамницях, але марно — то був справжній ексклюзив. Подеколи він міркував про те, щоб розпитати Каролін, де вони її знайшли. Можливо, якщо вона знову запропонує йому такий подарунок, він скаже, що наприкінці терапії, через кілька років, подібний жест не здаватиметься недоречним.

«Дні Каролін» означали, що час вдягнути щось новеньке. Сьогодні це був новий жилет та штани, які він придбав на щорічному розпродажі у «Wilkes Bashford». Пурпурово-бежевий жилет із цупкої тканини ідеально пасував до рожевої сорочки й коричневих штанів у ялинку. Ернест подумав, що його не варто ховати під піджаком. Він повісить піджак на спинку крісла й залишиться у сорочці, краватці та жилеті. Ернест подивився на себе в дзеркало. Авжеж, непогано — досить сміливо, але не виклично.

Ернестові подобалося спостерігати за Каролін: вона граційно заходила до кабінету і, перш ніж сісти, підсовувалася ближче; він обожнював сексуальний шурхіт панчіх, який чувся щоразу, як вона схрещувала ноги. Йому подобалася перша мить їхньої зустрічі, коли вони дивилися одне на одного, перш ніж розпочати роботу. Та найбільше Ернестові імпонувало те, що Каролін його обожнювала, вона постійно розповідала, як мастурбує, фантазуючи про нього — і ці фантазії збагачувалися новими подробицями, вони дедалі більше його збуджували. Сеанс завжди видавався надто коротким, а коли він добігав кінця, Ернест зазвичай кидався до вікна, аби побачити, як Каролін спускається сходами. Після двох останніх сеансів він помітив дещо незвичайне: імовірно, вона взула кросівки в приймальні, бо Ернест побачив, як вона вибігає з будівлі й біжить уздовж Сакраменто-стрит!

Чарівна жінка! Господи, чому вони не познайомилися на тій презентації у книжковій крамниці замість того, щоб бути психотерапевтом і пацієнткою! Ернестові подобалося все: її гострий розум і наполегливість, вогники в очах, пружна хода та гнучке тіло, гладенькі візерунчасті панчохи, те, як вона легко й невимушено говорила про секс — її бажання, мастурбація, коханці на одну ніч.