Ялом Ірвін - Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

Раніше він попросив би свою дружину подбати про клена-мандрівника, однак на вихідних вони з Ширлі добряче посварилися і вже три дні не розмовляли. Ця сварка була одним із симптомів їхнього відчуження, що наростало роками.

Маршал гадав, що все почалося кілька років тому, коли Ширлі записалася на свої перші курси з ікебани. Вона віддавалася цьому мистецтву з усією пристрастю та мала неабиякі здібності до створення композицій. Звісно, Маршал не міг оцінити її майстерність, бо нічого не знав про ікебану й навіть не мав наміру дізнаватися, однак у кімнаті Шир­лі було чимало нагород та стрічок, які вона здобувала на конкурсах.

Невдовзі все життя його дружини зосередилося навколо ікебани. Вона товаришувала виключно з фанатами цього мистецтва, тоді як спільних тем із Маршалом у них ставало дедалі менше. А найгірше було те, що її вісімдесятирічний викладач, перед яким вона просто-таки схилялася, порадив їй практикувати буддійську медитацію — віпасану, і невдовзі нове захоплення почало вимагати від неї чимало часу й зусиль.

Три роки тому Маршал так почав перейматися впливом ікебани й віпасани (про останню він теж не бажав нічого знати) на їхній шлюб, що вмовив Ширлі вступити до аспірантури факультету клінічної психології. Він сподівався, що спільні інтереси зможуть їх зблизити. А ще сподівався, що, коли вони працюватимуть в одній галузі, вона нарешті зможе оцінити його професійну майстерність. Невдовзі він уже радитиме пацієнтам звертатися до Ширлі — Маршала неабияк гріла думка про те, що їхні прибутки зростуть.

Але не так сталося, як гадалося. Ширлі таки вступила до аспірантури, однак від своїх хобі не відмовилася. Навчання в аспірантурі, колекціонування та підготовка квіткових композицій, медитації в центрі дзен-буддизму… на Маршала в неї просто не залишалося часу. Ба більше — три дні тому вона його просто-таки приголомшила: темою її докторської дисертації, підготовка якої перебувала на фінальному етапі, було дослідження ефективності мистецтва ікебани під час лікування панічних розладів.

— Ідеально, — кинув Маршал. — Хіба можна було підтримати мою кандидатуру на посаду керівника Інституту психоаналізу в кращий спосіб? Дружина-дивачка презентує дивакувату квіткову психотерапію!

Опісля вони майже не спілкувалися. Ширлі поверталася додому тільки на ніч, і вони спали в окремих кімнатах. Їхнє сексуальне життя завмерло ще багато місяців тому. А тепер заколот почався і на кухні: уже кілька вечорів Маршал знаходив на кухонному столі чергову квіткову композицію.

Догляд за маленьким кленовим бонсаєм трохи заспокоїв Маршала. Обвиваючи стовбур мідним дротом, він думав, що в цьому є щось безтурботне. Приємно… авжеж, це мистецтво дає задоволення.

Але ж воно не перетворюється на спосіб життя! Ширлі завжди була схильна перебільшувати, тож не дивно, що квіти перетворилися на її raison d’etre. [24] Сенс існування ( фр .). Жодних обмежень. Вона навіть пропонувала, щоб Маршал включив догляд за бонсаєм у свій тривалий курс психотерапії. Ідіотизм! Маршал зрізав кілька гілочок ялівцю, що похилилися донизу, і полив усі деревця. Настали погані часи. Він не тільки посварився з Ширлі — його неабияк розчарував Ернест, який несподівано відмовився від супервізії. Були й інші проблеми.

По-перше, Адріана не прийшла на сеанс і навіть не зателефонувала. Це було дивно й зовсім на неї не схоже. Маршал зачекав кілька днів, а тоді зателефонував Адріані й залишив повідомлення щодо наступного сеансу на автовідповідачі, запропонувавши зустрітися у той самий час наступного тижня. А ще попросив попередити його завчасно, якщо їй це не підходить.

А як щодо оплати за пропущений сеанс? Зазвичай Маршал без жодних вагань узяв би з неї гроші. Однак ця ситуа­ція відрізнялася від інших, і протягом кількох днів він ніяк не міг вирішити, як слід учинити. Він отримав від Пітера тисячу доларів — оплату за п’ять сеансів психотерапії з Адріаною. Чому б просто не вирахувати з цієї суми двісті доларів за пропущений сеанс? Може, Пітер про це й не дізнається? А якщо дізнається, то чи не образиться? Він може подумати, що Маршалу бракує лояльності, і це свідчить про його дріб’язковість; що він невдячний, адже Пітер був щедрим — запропонував інвестувати у виробництво шоломів для велосипедистів, заснував щорічний цикл лекцій, подарував «Rolex»…

З іншого боку, можливо, краще таки взяти ці гроші, адже саме так він учинив би з будь-яким іншим пацієнтом. Пітер поважатиме його професійну непохитність і те, що він незмінно дотримується власних стандартів роботи. Зрештою, хіба ж він сам не зауважував, що Маршал встановив надто скромну оплату за свої послуги?