Філіп Сендс - Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

Декан Шуст займав невеличкий кабінет у колишній будівлі австро-угорського парламенту, нині — це головний корпус університету.

Кремезний чоловік з посрібленим сивиною волоссям і приязною усмішкою недбало розсівся у своєму кріслі, мабуть, втішений, що науковець з далекого Лондона цікавиться старими історіями про його місто. Він чув про Лемкіна, але не чув про Лаутерпахта і виявив неабиякий інтерес до архівних матеріалів, які ми розкопали з Іваном.

— Чи ви знали, що, коли нацисти були тут 1941 року, вони переглядали студентські документи у пошуках євреїв? — розмірковував декан Шуст. Він вказав на рядок у формі, де навпроти пункту «національність» Лемкін написав «роду Мойсея». Студенти приходили до архівів, аби знищити свої папери, так робили і викладачі, до прикладу професор Аллерганд, який був викладачем і в Лемкіна, і в Лаутерпахта.

— Чи вам відомо, що сталося з професором Аллергандом? — спитав декан.

Я кивнув.

— Замордований у Янівському концтаборі {286} 286 [25] Замордований у Янівському концтаборі: Янівский концтабір було створено у жовтні 1941 року у північно-західному передмісті Лемберга, неподалік фабрики, яка діяла за адресою вулиця Янівська, 134. Leon Weliczer Wells, The Janowska Road (CreateSpace, 2014). / [c. 236] , — розповів декан, — прямо тут, у самому центрі цього міста. Німецький поліціянт убивав єврейського чоловіка, — продовжив він. — Професор Аллерганд хотів привернути його увагу, підійшов до нього і поставив просте запитання: «Невже у вас немає душі?». Поліцай повернувся до Аллерганда, витяг свій пістолет і застрелив його. Це історія з мемуарів іншого в’язня.

Він зітхнув.

— Ми постараємося допомогти вам знайти цього професора, з яким дискутував Лемкін.

Далі він пояснив, що викладачі у 1920-х роках мали широкий спектр політичних поглядів, так як і нині.

— Дехто з них ніколи не пускав на свої лекції євреїв і українців; інші — змушували євреїв сідати на останніх рядах навчальної аудиторії.

Декан Шуст зазирнув до формулярів Лемкіна.

— Низькі оцінки, — вигукнув він, — можливо, через його «національність», яка могла породити «негативне ставлення» з боку деяких викладачів, імовірно, прихильників національно-демократичної партії.

Він пояснив, що лідер цієї партії Роман Дмовський був ультранаціоналістом з «роздвоєними» почуттями щодо меншин. {287} 287 [26] був ультранаціоналістом з «роздвоєними» почуттями щодо меншин: Roman Dmowski, народився 9 серпня 1864 року, помер 2 січня 1939 року. / [с. 236] Мені пригадалася розмова Генрі Моргентау і Дмовського в серпні 1919 року у Львові. «Польща лише для поляків», — американський посол записав слова Дмовського, а також пояснення, що його «антисемітизм не релігійний: це політичний антисемітизм». Дмовський заявляв, що не відчуває жодних упереджень, політичних чи ще якихось, щодо будь-якого єврея, який не є польським євреєм.

Декан звернув тему розмови до подій листопада 1918 року, «усунення» євреїв, як він їх називав. Студенти зазнавали «негативних поглядів» деяких викладачів, переважно молодших, менш толерантних, ніж викладачі австрійської епохи.

— Коли тут був Лемкін, суспільство Львова було різномовне і мультикультурне, третина мешканців міста — євреї. Пам’ятайте про це, — сказав декан, — завжди.

Ми разом милувалися фотографією професорів Лемберга, зробленою 1912 року. {288} 288 [27] Ми разом милувалися фотографією: Adam Redzik, Stanislaw Strainski, 1853–1935 (Monografie Instytut Allerhanda, 2012), 54. / [c. 237]

Юридичний факультет, Лемберг, 1912 р.: Юліуш Макаревич — з бородою, у центрі, другий знизу.

Декан знайшов на світлині Юліуша Макаревича, портрет у центрі, з найдовшою бородою.

— Імовірно, він і був цим неназваним професором, про якого часто згадував Лемкін, — сказав декан, — тому що він викладав кримінальне право Лаутерпахтові і Лемкіну.

Він зробив короткий телефонний дзвінок, і за кілька хвилин до кімнати увійшла його колега, Зоя Баран, старша викладачка, яка була в університеті Львова найкомпетентнішою у питаннях щодо Макаревича. Елегантна, авторитетна, зацікавлена {289} 289 [28] Елегантна, авторитетна, зацікавлена: Баран З. Суспільно-політичні погляди Юліуса Макаревича. Історичні пам’ятки Галичини. Матеріали п’ятої науково-дослідницької історико-краєзнавчої конференції. 12 листопада 2010. — Lviv: Львівський університет імені Івана Франка, 2011. — С. 188–198. / [с. 237] , вона підсумувала доволі об’ємну статтю, яку нещодавно написала про Макаревича українською мовою.