Філіп Сендс - Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

У січні 1913 року Леонова старша сестра Густа покинула Лемберг і вирушила до Відня, аби вийти заміж за Макса Грубера, продавця алкогольних напоїв ( Branntweinverschleisser ). Пінкас був присутній на шлюбній церемонії і підписав свідоцтво про шлюб, а тим часом на Балканах почалися заворушення. Сербія уклала союз із Болгарією та Чорногорією і, за підтримки Росії, пішла війною проти Османської імперії. Мирний договір було підписано у Лондоні у травні 1913 року. {23} 23 [12] Мирний договір було підписано: Лондонська угода, підписана 30 травня 1913 року Болгарією, Османською імперією, Сербією, Грецією, Чорногорією, Італією, Німеччиною, Росією і Австро-Угорщиною. / [с. 56] Кордони змінилися. Однак лише через місяць по тому {24} 24 [13] лише через місяць: Бухарестська угода, підписана 10 серпня 1913 року Болгарією, Румунією, Сербією, Грецією і Чорногорією. / [с. 56] Болгарія пішла проти Сербії та Греції, своїх колишніх союзників, розв’язавши Другу Балканську війну, що протривала до серпня 1913 року. Це було передвісником ще більших заворушень у регіоні, а оскільки Сербія перемогла Болгарію, отримавши нові території у Македонії, це почало становити загрозу всемогутній Австро-Угорській імперії.

У Відні задумали превентивну війну проти Сербії, щоб приборкати Росію і слов’ян. Так, 28 червня 1914 року Гаврило Принцип убив ерцгерцога Франца Фердинанда у Сараєві. Впродовж місяця Відень напав на Сербію, спонукавши Німеччину напасти на Бельгію, Францію і Люксембург. Росія вступила у війну на боці Сербії, виступивши проти Відня й Австро-Угорського війська і до кінця липня напала на Галичину. У вересні 1914 року «Нью-Йорк Таймс» повідомила, що Лемберг і Жолкєв окуповано російськими силами після «колосальної битви» {25} 25 [14] «колосальної битви»: Lemberg Taken, Halicz As Well//New York Times. — 1914 p. — 5 вересня. / [c. 56] , у якій брали участь більш як півтора мільйона людей. Газета описувала це як «страшні, незліченні втрати, найжахливіше масове знищення людей, яке коли-небудь знала історія». Серед загиблих був і брат Леона Еміль, убитий в бою. Тоді йому ще навіть не виповнилося двадцять років. «Що таке вбивство однієї людини, — запитував Стефан Цвейг, — проти тисячі вбивств, найстрашнішої масової загибелі і знищення людей з усіх, яке досі знала історія?» {26} 26 [15] «Що таке вбивство однієї людини»: Stefan Zweig, Beware of Pity, trans. Anthea Bell (Pushkin, 2012), 451. / [c. 57]

Пінкас Бухгольц впав у відчай і помер від розриву серця усього лише через кілька тижнів по тому, пригнічений почуттям провини за те, що завадив своєму синові Емілю емігрувати до Америки на рік раніше. Попри усі мої зусилля, я не знайшов більше жодної інформації про смерть Пінкаса та Еміля, а також де їх поховано, окрім підтвердження з віденського архіву, що Пінкас помер 16 грудня 1914 року у місті Лемберг. Я не зміг знайти місце загибелі Еміля. Воєнний архів Відня ( Kriegsarchiv ) дав чітке пояснення, що «немає доступних особистих даних» {27} 27 [16] «немає доступних особистих даних»: директор Австрійського державного архіву — автору, 13 травня 2011 року. / [с. 57] . Це була примха історії {28} 28 [17] Це була примха: Сен-Жерменський мирний договір, який 10 вересня 1919 року підписали так звані головні союзні держави — Австрія, Британська імперія, Франція, Італія, Японія і Сполучені Штати Америки. Стаття 93 передбачає таке: «Австрія негайно передасть союзним державам і тим, що об’єдналися, відповідні архіви, реєстри, плани, документи про право власності і усі документи, що належать до цивільної, військової, фінансової, судової чи інших форм управління на відступлених територіях.» / [с. 57] : після розпаду Австро-Угорської імперії за Сен-Жерменським мирним договором 1919 року всі галицькі документи мали залишитися у різних державах-наступницях. Більшість з цих документів було втрачено.

Впродовж лише трьох місяців Леон втратив свого батька і брата. У десятирічному віці він залишився у родині єдиним чоловіком. Разом зі своєю мамою і сестрою Лаурою він вирушив до Відня, оскільки Перша світова війна штовхала сім’ю на Захід.

У Відні вони поселилися в Густи і її чоловіка Макса Грубера. У вересні 1914 року Леон вступив до місцевої початкової школи ( Volksschule ) на Герхардусґассе, що у 20-му районі Відня. У табелі його навчальних досягнень містилися записи про його єврейське ( mosaisch ) походження і скромні академічні здібності. Того ж місяця у Густи і Макса народилася перша дитина, Леонова племінниця Тереза, яку називали Дейзі. Леон жив з Груберами на Клостернойбургер штрассе, 69, недалеко від школи, у квартирі на першому поверсі великого будинку, який згодом за допомогою іпотеки Макс і Густа викупили.