Філіп Сендс - Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

Біля входу до кафе зупинилася машина, військовий джип американців. {477} 477 [88] Біля входу до кафе зупинилася машина: Housden, Hans Frank, 218. / [с. 380] Двигун замовк. Лейтенант Волтер Штейн із Сьомої армії США вийшов з автомобіля, озирнувся довкола, попрямував до кафе, увійшов досередини, оглянув кімнату і спитав, хто з присутніх є Гансом Франком.

— Я, — сказав рейхсміністр і колишній генерал-губернатор окупованої Польщі.

— Підете зі мною, вас заарештовано.

Штейн посадив Франка на заднє сидіння джипа. На переднє сидіння поклали щоденники, тоді джип поїхав. В якийсь момент Штейн повернув на Йозефталерштрассе, аби забрати звідти якийсь фільм, який залишався у сім’ї Штейна, поки не повернувся до Нікласа через кілька десятиліть по тому. Він дозволив мені його подивитися. Там були кадри, де Франк бавиться з псом, як їдуть потяги, було відвідування краківського гетто і дівчинка у червоній суконці.

«Пані з горностаєм» на кілька тижнів затрималася у Шоберхофі, поки її не забрали разом з кількома іншими роботами Рембрандта. Ще одна картина, «Портрет юнака» Рафаеля, зникла. Це одна з найвідоміших у світі зниклих картин. На думку Нікласа, Бріґіт могла виміняти її у місцевого фермера на молоко та яйця. «Можливо, вона висить в когось над каміном у Баварії», — припустив Ніклас з глузливим вогником в очах.

У червні ім’я Франка з’явилося у списку імовірних обвинувачених у кримінальному процесі проти провідних німецьких чиновників. {478} 478 [89] У червні ім’я Франка: На першій зустрічі британської та американської делегації, 21 червня 1945 року, Девід Максвелл Файф запропонував список імовірних обвинувачених, обраних на підставі того, що їхні імена були добре відомі широкому загалу. Taylor, Anatomy of the Nuremberg Trials, 85–86. / [c. 381] Включення «Варшавського різника» {479} 479 [90] Включення «Варшавського різника»: там само, 89. / [с. 381] , як його називали, було схвалено Робертом Джексоном за підтримки польського уряду у вигнанні. Франка перевезли до в’язниці поблизу Місбаха, який розгромили солдати армії США, які звільняли Дахау. Там він спробував накласти на себе руки, спершу порізавши лівий зап’ясток, а згодом — приклавши іржавий цвях до горла. Самогубство не вдалося і його забрали до Мондорф-ле-Бен, курортного містечка у Люксембурзі, помістивши у реквізованому готелі «Палас» разом з іншими провідними нацистами. Там Франка допитали. {480} 480 [91] Там Франка допитали: Ann Tusa and John Tusa, The Nuremberg Trial (Macmillan, 1983), 43–48. / [c. 381]

Одним з відвідувачів цього готелю був економіст Джон Кеннет Гелбрейт від воєнного міністерства США, який був у відпустці. Він написав статтю про готель «Палас», яку надрукували у журналі «Лайф» на одній сторінці з рекламою капсул з вітамінами В із зображенням неймовірно чарівної Дороті Ламур. Гелбрейта не вразило товариство Франка, нацисти майже увесь час ходили по веранді і дивилися на пейзаж за вікном. Гелбрейт спостерігав за характерною поведінкою окремих в’язнів, помітивши, що Юліус Штрайхер, засновник газети «Штурмовик», має звичку зупинитися під час прогулянки і, без попередження, повернутися в бік огорожі і «виструнчившись, викинути руку у нацистському вітанні». Роберт Лей, голова Німецького трудового фронту Гітлера, виглядав як «волоцюга з Бавері»; Герман Герінг справляв враження «дурнуватого крутія». {481} 481 [92] Роберт Лей: John Kenneth Galbraith, «The “Cure” at Mondorf Spa», Life, 22 жовтня 1945, 17–24. / [c. 381]

У такій поважній компанії, розпатланий, знавіснілий Франк займав свій час плачем і молитвою. На початку серпня його допитував один американський офіцер. Відповіді свідчили про порушення психічного стану і жалюгідні спроби уникнути майбутніх докладних пояснень своєї діяльності. Протягом цього першого періоду ув'язнення Франк шукав можливостей якось виправдати свою роль. «Мої обов’язки у Кракові було неймовірно складно виконувати, — розповів він офіцерові, який проводив допит. — “Особливі повноваження” були надані СС; це вони здійснювали усі ці жахливі звірства». {482} 482 [93] неймовірно складно: Ганс Франк, розмова з американським офіцером, 4–5 серпня 1945 року. Режим доступу: http://www.holocaustresearchproject.org/trials/HansFrankTestimony.html . / [с. 382] Вони, а не він, діяли проти польського руху опору і євреїв. Проте він необачно підтвердив, що знав про ці факти, стверджуючи, що чинив «постійний опір», аби відвернути «найгірше». Кілька разів під час допиту він плакав.

Франк пояснював, що ніколи не був політично активним, що його роль у перші роки зводилася до юридичних питань (наче це могло б бути аргументом на його захист), що 1942 року він розсварився з Гітлером після своїх чотирьох великих промов в університетах Німеччини. Він стверджував, що не знав про концентраційні табори у Польщі, навіть на підконтрольній йому території. Він дізнався про них лише з газет, після того, як їх захопили більшовики. Аушвіц? Це було поза межами його території. Щоденники виправдають його; ось чому він їх зберіг. «Якщо Джексон отримає мої щоденники, то я постану як борець за право і справедливість у Польщі».