Люба Клименко - Антипедагогічна поема

І зрозуміла, що їй просто немає сенсу відбріхуватися.

— Мирославо, давайте сядемо і все спокійно обговоримо! — запропонувала вона по-дружньому.

Однак та, здається, миру не хотіла. Її прорвало:

— Слухайте, дорога коханко мого чоловіка!

«Колишня коханко», — подумки виправила її Аврора.

Мирослава на мить зупинилась, а потім додала:

— Слухайте мене уважно! Якщо ви не дасте моєму чоловікові спокій, я всю цю порнографію представлю де слід — у школі, в райвно, в міськвно… Вас із ганьбою витурять з учительської посади в один момент! Такі розпусниці, як ви, не можуть виховувати підростаюче покоління!

«О-о, та ти ще не знаєш про мої таємні бажання щодо старшокласника Юри! Оце справді мотив для скандалу! Що б ти тоді сказала про мене? Подала б на мене в суд?» — подумала Аврора, терпляче очікуючи, коли красномовство дружини Олекси Тарасовича вичерпається.

Нарешті Мирослава замовкла й безсило сіла на диван поряд з Авророю.

— Ми з Олексою Тарасовичем розірвали стосунки два тижні тому, — сказала Аврора. — До речі, ініціатором був він. Я трохи постраждала, а потім заспокоїлась — так, наче зробила аборт. Аборт любові.

Мирослава широко розплющеними очима дивилася на коханку свого чоловіка.

Аврора хотіла була ще додати, що сімейне життя — це робота. Якщо ти не хочеш працювати на любов, вона зникне, а сім’я розвалиться, як хата без догляду. Дуже часто в тому, що одружені чоловіки йдуть «наліво», винні самі жінки, які не дають чоловікові тієї дози любові, що її чоловіки потребують. Не прання, не готування їсти, а саме любові. Звичайнісінької плотської любові й уваги. Саме це і сталося у випадку з Олексою Тарасовичем.

Аврора хотіла це сказати, але її спинив Мирославин погляд. У ньому було щось схоже на вагання.

«От буде хохма, якщо вона мені зараз розкаже про свого коханця!» — подумала Аврора.

— Як ви це робите? — невпевнено спитала Мирослава.

— Що саме?

— Аборт… Аборт любові.

«Розповісти їй про напис на його червоній машині „Пішов ти на х#$?“ — подумала Аврора. — Ні, краще не треба…»

І тоді вона вирішила перевести увагу з себе на Мирославу.

— Вам потрібна така операція? Маю на увазі психологічна? — спитала вона.

Мирослава кивнула кілька разів підряд.

Аврора замислилась: «А що, як подружитися з жінкою свого колишнього коханця? В будь-якому разі, вона не дурепа. І в літературі розбирається».

— Мирославочко, обіцяю, як тільки я вилізу зі свого кашлю, я вам обов’язково допоможу забути вашого теперішнього коханця. Тим більше, у вас вдома (на відміну від мене) є чудовий замінник коханцеві. Треба тільки його розворушити…

Мирослава про щось думала. Потім швидко вийняла сумочку, блокнотик, олівець і похапцем написала телефон.

— Оце мій мобільний, подзвоніть мені, коли одужаєте…

А потім невпевнено оглянула «Куліковську битву»:

— Що у вас тут трапилося?

— Та, — махнула рукою Аврора. — Мій новий коханець… — І вона загадково всміхнулася.

Мирослава підняла брови, що могло означати: «Ну, ні фіга собі!» — але промовчала.

— Ну, то я чекатиму дзвоника? — з надією в очах промовила вона.

— Краще напишіть мені на імейл, адже ваш хакер вам його дав!

Мирослава мугикнула й побігла геть.

Аврора розляглася на дивані й усміхнулась: «Ай да Аврора! Ай да сукіна дочь!».

Юстас прийшов пізно ввечері. Втомлений, але зі скринькою інструментів. Він довго вовтузився біля зламаних дверей, доки признався:

— Нічого не вийде, — і пообіцяв: — завтра нові поставлю.

— А як же я сьогодні спатиму? — завагалась Аврора.

— Сьогодні вночі я постережу, — сказав він без будь-якого кокетства.

«Ти мій Бодігард! — пристрасно глянула вона на спину Юстаса, який розкладав її диван. — Ти мій Кевін Костнер!»

Юстас неначе відчув її погляд і різко обернувся.

— Що? — перепитав він.

— Нічого, — зашарілася Аврора. — Їсти хочете?

Бодігард замислився.

— Взагалі, я від ранку нічого не їв. А що у вас є?

— Маруся насмажила відбивних. Можу розігріти.

— Молодець Маруся! — зрадів Юстас. — Можна душ прийняти, поки ви будете розігрівати?

— Можна! — ледь приховуючи радість, сказала вона і вийняла з шухляди новий чистий банний рушник свіжо-жовтого кольору, який тримала собі для заміжжя, а потім підстрибцем побігла розігрівати своєму бодігардові відбивні.

Юстас зайшов у кухню до пояса голий, а нижче обгорнувся її «весільним» рушником.

Жовтий колір дуже йому пасував — він був голубооким блондином.