Алекс Грей (Нижегородов) - Політ завдовжки в життя

— Антоне. Я тобі повинна розповісти дещо. Я думаю, що для тебе це буде важливо. Дуже добре, що Рита зараз спить. Так ось, я тут днями зустріла одну нашу спільну знайому, я впевнена, що ти знаєш, про кого я говорю.

— Ти зараз про Інгу? — запитав я, намагаючись зобразити здивування.

— Ну так, про неї. Ти знаєш, що вона повернулася в місто? Я її тепер бачу досить часто. Вона з друзями грає… — Марина зам'ялася, а я допоміг їй продовжити.

— В переході? Так, ми її теж сьогодні зустріли. Але вона мене, схоже, не впізнала. — збрехав я. Я подумав, що так буде менше якихось питань. — Ти розповідай, що вона тобі говорила. Ви ж спілкувалися?

— Так, спілкувалися, звичайно. Я зараз тобі все розповім. Коротше, вона мені розповіла всю свою історію з того самого вечора, коли ви збиралися у Рити на дачі. Я так і не зрозуміла, що там у вас сталося, але вона постійно згадувала саме той вечір, говорила, що та ніч змінила її кардинально, і розвернула на сто вісімдесят градусів. Ти взагалі знав, що вона була закохана в тебе? І не просто закохана. Як вона мені пояснила, то вона просто сходила з розуму через тебе. Причому, з самого першого дня в вашому класі. Ночами не спала, говорила, що постійно тільки про тебе і думала. А ти був весь такий неприступний, лідер в класі і в школі, герой в спорті, гроза всіх пацанів району. І вона боялася до тебе підійти і просто заговорити з тобою. А коли декілька раз спробувала до тебе підійти з якимось питанням, так ти піднімав її на сміх або ж взагалі не реагував на неї. Одним словом, мучилося дівчисько. Вона, виявляється, тебе бачила завжди, коли ти сидів на дереві перед її вікнами. Вона завжди знала, що ти там є і тому не зашторювати вікна. Вона все сподівалася, що ти виявиш до неї хоч якийсь інтерес. А потім була та дача. Вона мені коротко розповіла, що ти там її просто «опустив» перед усіма, навіть коли Рита на неї наїжджала, ти сміявся разом з усіма. Антон, ось скажи. Ти ж нормальний хлопець. Навіщо ти так з нею? Чи ти таким був з усіма, хто тобі не подобався?

— Та ти не зрозумієш мене, Марино. Це я був тоді таким, а зараз інший. Як це сталося, ти і сама знаєш. Це все завдяки тобі. Якщо чесно, то пройшло вже багато років, а я так і не навчився спокійно спати по ночах. Мене постійно мучає той факт, що я не сказав Інзі тоді найважливішого. А важливо те, що я її любив не менше, аніж вона мене. Чому так вирішила доля, щоб ми дізналися про нашу любов через багато років, коли вже нічого не можна змінити, я не знаю. Але, якби я знав про її почуття тоді, то все могло б бути інакше.

— Ти так думаєш? А, по-моєму, якби вона тобі зізналася у своїх почуттях, то ти б зробив все для того, щоб про це дізналася вся школа, а над Інгою ви б і далі знущалися. Коротше, слухай далі. Там, на дачі, вона вирішила розкрити свої карти, розповісти про свої почуття, але не тобі, а… Риті. І так вже вийшло, що вона підслухала якусь розмову Рити з Машкою про тебе. Ти знаєш, що в ту ніч вона почала курити? Так ось, вона тоді для себе вирішила, що перестане бути відмінницею, дівчинкою, яка була прикладом для всіх, зразковою ученицею, а стане навпаки, такою, якими були ви всі. Але внутрішнє протиріччя стримувало її. Вона два чи три дні не виходила з дому, прикидаючись хворою. Батьки навіть не цікавилися, що відбувається з їхньою донькою. Але потім її батьків знову перевели в якесь інше місто, на секретний полігон, і вона не могла навіть просто писати тобі листи. Від тебе вона листів теж не отримувала. Але вона вирішила, що коли закінчить школу, то обов'язково поїде від батьків і поступить в той самий інститут чи університет, що і ти, або піде робочою на той самий завод, куди і ти підеш працювати, а якщо ти будеш професійним спортсменом, то вона влаштується в вашу спортшколу звичайною прибиральницею, аби бути поруч з тобою. І, ось, через два роки, ледве закінчивши школу, а вчитися вона перестала остаточно, тим більше, що батькам її було все одно, чим займається їхня донька, вона приїхала до вас в школу на випускний. Приїхала вже зовсім іншою людиною. На той час вона вже курила і випивала з якоюсь компанією, з якою познайомилася на черговий дискотеці. З серйозною музикою вона, звичайно, зав'язала. Так, ще навчаючись в школі, вони сколотили якийсь ансамбль, типу рок-групу, грали на різних вечірках, в нічних клубах і дискотеках. А ти сам знаєш, що таке нічне клубне життя. Словом, понеслося у неї все. Тому і на навчання часу у неї не залишалося. Вона сказала мені, що була щаслива, тому що була впевнена, що саме такою ти її і приймеш. Але, побачивши тебе на випускному балі у фраку, з метеликом, танцюючого вальс з її найлютішим ворогом, як вона сказала, з Ритою, вона втратила голову. В ту ніч вона поїхала до своїх друзів, які теж щось святкували, там вона сильно напилася і вперше з кимось переспала. Вона мені сказала, що тепер їй було все одно, бо вона втратила і тебе, і музику, і своє спокійне життя, зруйнувала кар'єру музиканта, а з тим атестатом, який вона отримала, їй світила тільки дорога в саме зубожіле ПТУ. Якось вона намагалася навіть накласти на себе руки, але чи то доза таблеток була не тією, чи те снодійне було неякісним, але вона залишилася жива, правда довелося провести кілька місяців у психіатричній лікарні, куди її із задоволенням запровадили батьки. Ну, а зараз вона з друзями грає в підземному переході, тим самим заробляючи собі на життя… Якщо це, звичайно можна назвати життям. Антон, я от думаю, що ж ми за люди такі? Чому ми не помічаємо того, що відбувається навколо нас? Чому ми думаємо тільки про себе і не бачимо проблем наших друзів і близьких? Так, Антон. У цьому є і моя вина.