Дэниел Киз - Притулок пророцтв

– Наскільки мені відомо, це не зовсім той випадок, містере Коулмен, оскільки тут задіяні також обвинувачення проти вашої клієнтки.

– Лікареві Кайлу не повідомили, навіщо йому бути присутнім на цьому слуханні.

– Згідно з інформацією, яку подав прокурор штату, відомо, що він допоміг згаданій Джейн Доу незаконно проникнути на територію США. Держдепартамент вважає, що вона належить до грецької терористичної групи, відомої як «Сімнадцяте листопада». Також вона провела якийсь час в Іраку разом із радикальними іранками «Моджахедін-е Халк», або МЕХ. Там вона прийняла іслам.

Кайл пригадав своє глузування, коли в мотелі вона говорила про терористів, які шукають її й хочуть убити.

– Оскільки тут ми розглядаємо питання видачі нашої громадянки, воно потрапляє у сферу чинності закону про надання притулку. Спілка захисту громадянських свобод часто представляє шукачів притулку, – сказав Коулмен.

Невисока суддя сердито спохмурніла.

– Наскільки це стосується нашої справи?

– Згідно з «Амнесті Інтернешнал», цю справу потрібно розглянути, беручи до уваги Женевські конвенції та КПТ – Міжнародну Конвенцію проти катувань.

Суддя Родріґес звернулася до стенографіста:

– Внесіть Брюса Коулмена як адвоката у справі доктора Мартіна Кайла і міс Джейн Доу.

Знову повернулася до нього.

– Суд хоче знати, чи Спілка захисту громадянських свобод заперечує провину доктора Кайла?

– Ну, у мене не було достатньо часу для ознайомлення зі справою. Захист вимагає перенесення.

– Міс Тейлор, чи погоджується прокурор штату?

– Ні, Ваша честь. Це слухання стосується не просто незаконного проникнення на територію держави. Мене повідомили, що ця жінка могла проникнути в Сполучені Штати, щоб вчинити – або допомогти в організації, або ж вона володіє інформацією про – теракт проти нашої країни.

Суддя Родріґес трохи підвелася й суворо глянула на Коулмена.

– На яких підставах доктор Кайл відмовляється співпрацювати з відділом розслідувань нацбезпеки?

– Ваша честь, мій клієнт бажає співпрацювати. Проте його обмежує конфіденційність комунікації між лікарем і пацієнткою.

Родріґес повернулася до Тейлор.

– Чому суд має дозволити вам обійти лікарську таємницю?

– Оскільки, крім того, що ця жінка допомагає терористам, вона також утікачка, яку в Греції розшукують за пограбування банку. Наші країни мають домовленості про екстрадицію у випадку таких злочинів.

– Ці злочини були вчинені на американській території?

– Поки що ні, Ваша честь. Вони були вчинені проти грецько-американського «Афінського банку». Вона не просто перевозила терористів, її також обвинувачують у підриві міжнародного пасажирського терміналу в Піреї, метою якого було вбивство туристів і американських моряків.

Родріґес перевела погляд на Коулмена.

– Що скажете?

– Ваша честь, лікарську таємницю можна обійти, щоб запобігти майбутнім злочинам, а не допомогти правоохоронним органам дістати інформацію про вже скоєні.

Агентка Тія не зводила з нього розлютованого погляду.

– Ви не розумієте! Наші джерела в Афінах мають інформацію від ув’язненого члена «Сімнадцятого листопада» про те, що ця жінка й Алексі Коста, лідер другого покоління «Сімнадцятого листопада», перебувають у змові з МЕХ і збираються вчинити напад, внаслідок якого загинуть більше американців, ніж під час теракту у вежах-близнюках.

Кайл відкинувся назад і подумки благав, щоб суддя дозволила йому зламати таємницю.

Суддя Родріґес роздивлялася його.

– Містере Кайл, суд вважає, що, згідно з Актом про національну безпеку від 2002 року, статтею 215(б), будь-який громадянин США не має права перетинати кордон цієї країни в будь-якому напрямку без чинного паспорта. Допомагаючи цій людині втекти від влади Греції, ви допомогли їй порушити закон.

– Я не знав, що паспорт викрадений, Ваша честь. Я допоміг їй як добрий самаритянин.

Суддя Родріґес випнула свої невеликі губи.

– Містере Кайл, якщо ви надасте інформацію, яку потребують ці агенти, я не висуватиму обвинувачень у пособництві злочину.

– Так, Ваша честь. Звісно.

– Починайте, агенте Дуґан.

Дуґан глянув на Кайла.

– Ми дізналися, що її військове прізвисько – Нікі. Яке її повне ім’я?

– Я точно не знаю. Вона сказала, що її прізвище – Аптерос. Заявила, що не знає свого справжнього імені. Підозрюю, що в неї розлад особистості. У паспорті було ім’я Марша Вудс.

– Ми вважаємо, що це американка Рейвен Слейд. Її батько, директор Афінської психіатричної лікарні, таємний інформатор ЦРУ, вчинив самогубство під час нападу «Сімнадцятого листопада». Її взяли заручницею.