Дэниел Киз - Притулок пророцтв

Вона почула розмову зовні, тоді через вікно побачила, як поліцейські відходять убік.

– Можеш відчиняти двері, Рейвен. Я сам.

Вона відвела ланцюжок, Кайл увійшов до кімнати.

– У тебе кров. Дай гляну, – він розкрив сумку, витягнув марлю, клейку стрічку й антисептик. Перев’язуючи їй рану, він сказав: – Я забираю тебе в університетську лікарню.

Рейвен кинула уламок дзеркала на комод і обвила його руками.

– Я знала, що ти мене врятуєш.

Стукіт у двері.

– Лікарю Кайл, усе добре?

– Ми вийдемо за кілька секунд.

Рейвен не відпускала його. Кайл відштовхнув її. Буркочучи, вона підняла руки.

– Здаюся, док…

Він відчинив двері. Рейвен вийшла з високо піднятою головою. Тоді завмерла.

– Дим!

– Мабуть, пікнік десь.

– Немає диму без вогню!

– То, напевно, спеціальна суміш, щоб розпалити вугілля.

– Тільки не вогонь! Я терпіти не можу вогню!

– Дим іде з внутрішнього дворика ліворуч, біля басейну. Ми підемо іншим шляхом.

Вона відчула, як його міцна рука стискає її, веде геть від полум’я.

– Я знала, що можу на тебе розраховувати.

Коли вони обходили ріг, один із поліцейських відчинив задні дверцята своєї машини.

– Ні! Лише з Кайлом.

Рейвен дивилась, як вони обмінюються поглядами. Кайл кивнув і відчинив пасажирські дверцята свого «Лексуса». Допоміг їй сісти.

Коли сів за кермо, вона притулилася до нього.

Він ніжно відсунув її.

– Пристебнися.

– Ти мене пристебни. Не хочу обмастити кров’ю всю твою дорожезну машину.

Кайл потягнувся й пристебнув їй ремінь безпеки. Рейвен поклала голову йому на плече.

Поїздка з мотелю до університетської лікарні забрала хвилин десять. Він припаркувався, обійшов машину й відчинив їй дверцята. Рейвен вийшла і впала йому в руки.

– Бачиш? Ти мій захисник.

У приймальні їм усміхнулася похмура медсестра. На бейджику – «Ж. Нетенсон».

– Рейвен Слейд випадково порізала собі шию, – пояснив він. – Зареєструйте її. Вона тут трохи побуде.

– Привіт, Рейвен.

– …я не рейвен…

– Що ж, мене звати Жанетт Нетенсон.

– …твої проблеми, я тебе називатиму, як мені самій захочеться…

Нетенсон натиснула кнопку інтеркому: «Надійшла нова пацієнтка. Нехай медсестра повідомить приймальне відділення, щоб її взяли на стаціонар».

Кайл продовжив:

– Жанетт, будь ласка, запишіть мені консультацію з міс Слейд на завтра на третю дня.

– У вас зустріч з оцінки персоналу о третій.

– Перенесіть зустріч на наступний день.

Медсестра підняла брови.

– З нею мені треба почати працювати якнайшвидше, – сказав лікар.

Значить, вона для нього більше, ніж просто пацієнтка, якщо важливіша за зустріч із персоналом. Дівчина підняла голову, коли молодий чоловік у білому халаті пройшов по коридору.

– Гаррі, забери Рейвен Слейд у денне відділення, хай їй там змінять пов’язку. Тоді в палату номер шість. Познайом із медсестрами і покажи палату, – сказав Кайл.

– …не лишай мене, марті…

– Побачимося завтра. І, будь ласка, називай мене лікарем Кайлом.

Вона закопилила губу.

– Не хвилюйся. Ти в добрих руках.

Коли вони зайшли в ліфт, вона почула, як Кайл прошепотів:

– Жанетт, повідом медсестер, щоб очей з неї не зводили, у неї суїцидальні нахили.

Вона обернулася й глянула на них.

– …не турбуйся, марті. обіцяю, що не вб’ю себе…

Двері ліфта зачинилися, і вона розвела схрещені пальці.

Ашраф, Ірак

Полковник Рашид Омар (кодове ім’я – Шатерник) знав, що це буде його найнебезпечніша місія з часу першого проникнення в МЕХ. Він уже пояснив Гассан позицію Пентагону. Вона висловила своє зацікавлення, та він уявлення не мав, як відреагують інші офіцерки. Жестом показала, щоб він сів у кінці конференц-залу.

Коли Фатіма зайшла й побачила його, то завмерла на місці.

– Генералко, чому тут цей зрадник?

– Сядь, Фатімо. Незабаром ти зрозумієш.

Інші три офіцерки, що зайшли в залу, також були здивовані. Омар знав, що вони всі думають про одне й те ж. Дезертир, який допоміг Рейвен Слейд утекти, що він знову робить в Ашрафі?

Усі повернули обличчя в бік генералки, жадаючи пояснень.

Застиглий вираз її мускулистого обличчя не видавав жодних думок чи почуттів.

– Ви всі знаєте цього чоловіка як рядового МЕХ Рашида Аммара. Насправді ж це полковник Рашид Омар з американської служби розвідки сухопутних військ, який багато років спостерігав за нами.

Залу заповнили вигуки здивування.

– Омар – це сунітське ім’я.