Дэниел Киз - Притулок пророцтв

– А як це стосується пошуків Рейвен?

– Можливо, його документи проллють світло на злочинні задуми «Сімнадцятого листопада». Він був настільки самозакоханий, що залишив свої таємниці для нащадків. Вочевидь, вважав себе Нострадамусом нашого часу. Я не збираюся чекати десять років, щоб з’ясувати, що відомо Рейвен про операцію «Зуби дракона».

– Бачу, ти не вгамуєшся, поки ті зуби не повириваєш.

– Ну звісно, кличте мене Стоматологом.

Афіни – Стамбул

Фатіма дивилася на свою бранку, що скрутилася клубочком на ліжку. Добре, що дівчина дезорієнтована. Пацієнтами з межовим розладом легше керувати, коли в них роздвоєння особистості. У такі моменти Рейвен не знає, чи це сама вона, чи її мертва сестра-близнючка, яка тепер називає себе Нікі.

Після світанкової молитви Фатіма дістала з-під ліжка рюкзак, який спакувала напередодні ввечері. Вона акуратно скрутила свою коричневу уніформу і хустку й засунула заряджений «Макаров» поміж нею і двома чорними чадрами. Ще одна причина, щоб не летіти літаком. Її багаж не перевірятимуть ні в Александруполісі, ні в потязі зі Стамбула до Татвана, що поблизу іракського кордону.

Вона потермосила свою полонянку за плечі.

– Прокидайся, ми їдемо.

Рейвен позіхнула і перевернулася на інший бік.

– Мені треба ще трохи поспати.

Вона одним поривом скинула дівчину з ліжка.

– Якого біса!

– Слухай моїх наказів, бо від цього залежить твоє життя. Йди вмивайся і чисть зуби. Нам треба на потяг.

– …добре, добре. тільки не бісися, як не знаю що…

Отже, це знову Нікі. Прощальний погляд на кімнату, у якій вона провела останні місяці, виконуючи це завдання. Якщо Бог дасть, вона ніколи більше сюди не повернеться. Бог – величний. А тоді арабською: іншалла, Аллах акбар.

Вийшовши на вулицю, вона зупинила таксі.

– До залізничних кас, Каролу, 1, площа Омонія.

Фатіма відчинила дверці, але Рейвен запротестувала.

– Я хочу сидіти спереду, біля водія.

– Сидітимеш біля вікна в потязі.

– Якого біса ми маємо їхати потягом?

– Ми вирушаємо в подорож.

– Це ж не може відбуватися насправді, сестро Сойєр. Я що, в іншому світі?

– Мене звуть майорка Фатіма Саїд, і незабаром ти опинишся в реальному світі, у світі ісламу.

Таксі під’їхало до кас, Фатіма розрахувалась і вийшла. Коли полонянка почала опиратися, вона роздратовано схопила жмут довгого білявого волосся.

– Я не бавитимуся із зіпсованим дівчиськом.

– Коли повернуся до Афін, я все розповім Алексі.

– Алексі збирається вбити тебе, а я рятую тобі життя.

– Ти з глузду з’їхала, він кохає мене.

– А ти впевнена, що він кохає тебе, а не Нікі?

– Про що це ти?

– Твоя мертва сестра повстала з могили і оселилась у твоїй свідомості. Підозрюю, це її Алексі кохає, а на тебе йому начхати.

– Ти намагаєшся налаштувати мене проти мене ж самої.

– Аллах може врятувати тебе і злити з іншим єством, яке час від часу захоплює твою свідомість. Якщо не опиратимешся, іслам допоможе тобі віднайти своє справжнє я. Та для цього ти маєш виконувати мої вказівки. Запам’ятай: це для твого ж добра.

– Гаразд. Я робитиму все, що ти скажеш.

Біля віконечка каси Рейвен стояла одразу ж за нею.

– Два квитки у двомісне купе до Фесалонік, а звідти – до Пітіона.

– З якою метою їдете до турецького кордону? – поцікавився касир.

– На екскурсію до Стамбула.

– У Греції купа цікавих місць для екскурсій.

– Я вже досить надивилася в Греції. Наші квитки, будь ласка.

На його обличчі була написана неприхована зневага.

– Експрес «Філіа-Достлук» відходить через десять хвилин.

Рейвен відсахнулася.

– Навіщо нам до Туреччини?

– У Туреччині тільки проїздом, а їдемо ми до Іраку.

– Це ж цілу вічність їхати. Чому ми не летимо літаком?

– Рейвен, ти ж чудово знаєш, що Нікі боїться літати.

– А мені висота цілком нормальна.

– Хай там як, а летіти стало дуже проблематично, тепер пасажирів ретельно обшукують. Увесь час, поки ми їхатимемо, ти зможеш роздивлятися краєвиди, а ще ми з тобою познайомимося ближче.

Вони сіли у потяг. Їхнє купе було останнім перед вагоном-рестораном, і там було значно комфортніше, ніж у плацкарті, яким вона їхала з Багдада до Афін.

– Вмощуйся, Рейвен. Я маю прочитати полуденну молитву, салят аль-зухр.

Перед молитвою вона омилася над умивальником у купе. Потяг прямував на північ, тож вона повернулася праворуч, у напрямку кібли.

– Чому ти розвернулася в той бік?