Дэниел Киз - Притулок пророцтв

Тія проїхала повз автомайстерню, а тоді ще двічі об’їхала будівельний майданчик. Дуґан здивувався:

– Я гадав, ми їдемо оглядати конспіративну схованку. Навіщо ти намотуєш зайві кола?

– З міркувань безпеки. Тут чимало прихильників «Сімнадцятого листопада».

– То ось чому грецькій поліції знадобилося аж двадцять сім років, щоб когось із них упіймати.

– Мені не до вподоби нарікання.

Обережно. Не варто її дратувати.

– Пробач, Тіє, не хотів тебе образити. Просто я вже на межі.

Вона пирхнула.

– Я й не ображаюся. Просто ніяк не втямлю, чому ваші послали на польову роботу аналітика.

«З тієї ж причини, що жінку послали виконувати чоловічу роботу», – крутилося на язику в Дуґана, та подібна сексистська ремарка тільки викликала б нову сварку.

– Мабуть, тому, що мною найлегше пожертвувати, – відповів він натомість.

Тія зупинилася біля будинку, на першому поверсі якого була розташована крамниця вживаного одягу. У вікні висіла табличка: «Зачинено на обід і сієсту». Другий поверх із затуленими шторами нагадував квартиру.

– Ми чекатимемо їхнього приходу? – запитав Дуґан.

– Ні, заходимо.

– У тебе є ключі від крамниці?

– У мене є відмичка.

– Я вже схрестив пальці.

– Розгинай свої пальці, як були, бо вони можуть знадобитися тобі, щоб тиснути на гачок. Розділимося. Я відмикаю головний вхід, а ти йди до службового. Я тебе впущу.

Дуґан обійшов будинок. За кілька хвилин службові двері відчинилися. Він увійшов у крамницю і приєднався до Тії.

– Нікого, – сказав він.

Вона приклала палець до губ і показала на майданчик другого поверху. Сходами вона підіймалася першою.

Дякувати Богу, вони не скрипіли. Пахло застояною кавою. Жодного поруху.

Тія витягла ніж.

– Я попереду.

– Стривай, – відштовхнув її Дуґан.

– Що?

– Треба діяти обережно.

– Я завжди обер…

– Тсс-с-с! – Дуґан водив променем ліхтарика по дверях. Угорі, у щілині між одвірком і дверима, помітив сиву волосину. Опустив ліхтарик до порога. Ще одна волосина, точнісінько така ж.

Тія скорчила йому гримасу.

– Як для комп’ютерного щура ти з біса тямущий.

Дуґан висмикнув волосинки і акуратно поклав їх перед дверима.

– Нагадай, щоб я запхав їх на місце, коли виходитимемо.

– Сумніваюся, що ти забудеш. – Тія повільно прочинила скрипучі двері. Нікого. Вона сховала ніж.

– Стеж, щоб нічого не посунути. Не хочу, щоб вони дізналися, що ми тут були.

– Слухай, припини мене повчати. Я ж тобі не жовтодзьобий стажер.

– Пробач, Стоматологу.

– Пробачив. То як, мир?

Вона кивнула. Проте Дуґан добре знав: давні греки укладали мир тільки для того, щоб згодом його порушити.

У кухні вона торкнулася кавової чашки.

– Ще тепла. Здається, хтось із наших терористів був тут зовсім недавно.

З кухні вони перейшли до вітальні, де було повно газетних вирізок. Дуґан простяг руку, щоб взяти одну.

– Не чіпай!

Він відсмикнув руку, немов від гарячої плити.

– Ми вивчимо газети потім і подивимось, які статті вони вирізали.

Дуґан підійшов до книжкових полиць і почав уголос читати назви:

– «Тероризм і ЗМІ», «Червоні бригади і тероризм лівого крила в Італії», «“Хезболла” і політичне насилля в Лівані: майбутнє ісламського джихаду».

Дуґан показав на двері поряд зі сходами.

– Не завадило б перевірити підвал.

Він рушив першим і потягнувся до вимикача.

Тія відвела його руку.

– У ньому може бути вмонтований жучок.

– Ти ж не думаєш…

– Вони завжди були насторожі. Не варто ризикувати.

Освітлюючи дорогу ліхтариком, Дуґан спустився східцями на кам’яну підлогу. Тія йшла за ним. На одних дверях був намальований червоний прапор із жовтою зіркою в центрі. Усередині зірки червоними літерами було виведено: «17Л».

– По-моєму, це якраз те, що нам треба.

Він штовхнув двері і став як укопаний. Уздовж стіни аж до самої стелі здіймалися купи гвинтівок і ракет.

– Боже ж мій! Тільки поглянь на цей арсенал.

– Це багатство було вкрадено зі складу грецької армії.

Промінь її ліхтарика вихопив два відкриті металеві циліндричні контейнери, один з написом «нафтен» [29] Вуглеводень, що є основною складовою нафти. , другий – «пальмітин» [30] Хімічна речовина, що входить до складу пальмової олії та інших жирів. Використовується для виготовлення мила і свічок. .

– Ця сіро-біла речовина нагадує пральний порошок, а це якась густа рідина.

– Відійди! Не чіпай тих каністр!