Дэниел Киз - Притулок пророцтв

Ряди поліцейських розступилися, пропускаючи його вперед. Щойно капітан наблизився до пораненого чоловіка, на місце події під’їхала швидка, завиваючи сиреною і блимаючи мигалкою на даху. Медики викотили ноші і кинулися до постраждалого.

– Не чіпайте його! – заволав капітан Еліаде. – Я мушу перевірити, чи він у стані говорити!

Він присів навпочіпки поруч із чоловіком.

– Якщо ви мене чуєте, ворухніть ногою.

З горла постраждалого вирвався булькотливий звук. Одна нога сіпнулася. Від цієї картини в Дуґана по шкірі побігли мурашки. Якраз вдалий час співчувати терористу-смертнику, чорт забирай.

Нарешті Еліаде зробив лікарям знак, щоб забрали обгорілого чоловіка. Вони поклали його на ноші й покотили до задніх дверей карети швидкої. Заштовхавши ноші до салону, медики з грюкотом зачинили двері, і авто, завиваючи сиренами, поїхало геть.

Потрібно зв’язатися з Хароном. Може, він в курсі, що відбувається. Дуґан відійшов подалі від юрби, витяг свій мобільний і набрав номер.

Почувся непевний голос:

– Так?

– Харон?

– Хто телефонує?

– Стоматолог.

Дуґан розповів йому, що сталося.

– Ми не хочемо, щоб наша чорна пташка відлітала з Греції, – сказав Харон. – Якщо їй вдасться потрапити до Штатів, повернути її до Афін буде майже нереально.

– Як щодо надзвичайної видачі [23] Extraordinary rendition – підтримуване урядом викрадення і позасудове перевезення людини з однієї країни в іншу, яке здебільшого проводять США за підтримки інших країн. ?

– Не знаю, про що ви, але утрясання всіх формальностей із суддею, який розглядає справи психічнохворих, забере чимало часу. Знайдіть її і зупиніть. Якщо вам не вдасться витягти з дівчини пророцтва Тедеску, передайте її в руки Еліаде. Він у нас фахівець у справі допитів. Робіть все що завгодно, щоб тільки вона лишилася в Афінах.

Харон від’єднався.

Обернувшись, Дуґан помітив, що Еліаде вдивляється в нього своїм здоровим лівим оком і показує на нього одному з поліцейських.

Офіцер змахнув кийком.

– Стояти!

– Я просто проходив повз, – запротестував Дуґан.

Поліцейський штрикнув його кийком у живіт.

– Руки за спину, негайно!

Дуґан роззирнувся в пошуках Артеміди. Її ніде не було видно. Їй вдалося вислизнути й уникнути затримання. Можливо, вона таки подвійна агентка. Офіцер скував його руки кайданками і заштовхав до поліцейського мікроавтобуса.

Еліаде заліз назад у седан і дав знак водієві рушати. Мікроавтобус поїхав слідом.

І якого дідька йому тепер робити? Чинити опір? Підкорятися? Розповісти, хто він? Не панікувати. Треба зібратися з думками. Його ніколи не допитували із застосуванням сили. Він же аналітик, а не агент, чорт забирай.

На такі випадки потрібно було запастися пігулкою ціаніду.

Пірей – Афіни

Рейвен гнала свій «Гарлей», минаючи вулицю за вулицею. Врешті-решт вона звернула в провулок за кілька кварталів від схованки, зупинилась і витягла мобільний.

Відрахувала три гудки. Вибила. Тоді ще два, потім знову три.

– Слухаю, – почувся обережний голос Алексі.

– Це Нікі. У нас стався збій.

– Так, ми чули по радіо. За тобою стежили?

– Здається, ні.

– Покружляй трохи, поки не впевнишся, що за тобою немає хвоста, тоді їдь на квартиру.

– А не до схованки?

– Спершу заїдь додому і переодягнися. Час тобі знову стати жінкою. Чекай на мене там. І заспокойся.

Легко йому казати. Рейвен поїздила туди-сюди ще десять хвилин, а тоді залишила мотоцикл у провулку й невимушеною ходою рушила геть. Перехожі не повинні бачити, як вона тремтить.

Дійшовши до під’їзду, вона своїм ключем відімкнула двері і змусила себе піднятися на другий поверх. Тільки не дивитися вниз. Прибравши приліплені до одвірка чорні волоски, вона увійшла до квартири і метнулась у ванну. Стала під душ і терла себе, аж доки шкіра не почервоніла і не почала саднити.

Чи було те, що бомба вибухнула передчасно, помилкою? А може, Мірон навмисне відрегулював таймер так, щоб не дати Зубочистці часу втекти? Навіщо йому було вбивати свого товариша?

У її пам’яті чітко закарбувалися секунди перед вибухом. У голові чувся голос Зубочистки: «Тікай, Нікі! Забудь про мене! Рятуйся!»

Він більше переймався за неї, ніж за себе самого. О, якби вона тільки дала Зубочистці себе торкнутися, тим самим подарувавши йому кілька хвилин насолоди перед такою жахливою смертю.

Від роздумів її відволік наполегливий стукіт у двері. Думаючи, що то Алексі, Рейвен рвучко відчинила двері, та перед нею стояла висока жінка з косою, що короною обрамляла її голову.