Дэниел Киз - Притулок пророцтв

– Сестро Сойєр? А ви як тут опинилися? Як вам вдалося вибратися? Що трапилося?

– Я бачила, як тебе викрали небезпечні люди.

– Де ви були? Вам же було наказано не залишати мене ні на мить.

– Пробач, Рейвен, – вона говорила м’яко, та погляд її був жорстким. – Я прийшла і тепер подбаю про тебе, – вона тицьнула їй у руки сумку. – Збирай речі, швидко. Бери тільки найнеобхідніше. Нам треба зараз же йти звідси.

– Нічого не розумію.

На сходах почулися кроки. Двері різко відчинилися. Сойєр вийняла із сумочки пістолет.

– Хто там? Станьте так, щоб я могла вас бачити, інакше стріляю.

У дверях з’явилася рука, теж з пістолетом. Голос Алексі:

– Покладіть зброю або я натисну на гачок.

– Це я, Фатіма. Не стріляйте – і я теж не стрілятиму.

…фатіма?..

Алексі ступив на видноту, тримаючи медсестру на мушці. Вона не зрушила з місця і пістолет теж не опустила.

– Покладіть зброю, Фатімо.

– Ви перший, Алексі.

…що тут, у біса, відбувається? це що за перестрілка біля о.к. коралл [24] Перестрілка 1881 року у США, яка завдяки фільмам стала однією з найвідоміших в історії Дикого Заходу. ? і хто режисер цього довбаного ковбойського кіно, хотіла б я знати?..

Подорож у поліцейському мікроавтобусі, як здалося Дуґану, тривала хвилин двадцять чи двадцять п’ять. Водій зупинився біля гаража з вивіскою «Автомайстерня Теодора». Невдовзі по тому задні двері відчинилися. Без жодного попередження Дуґану на голову насунули чорний ковпак. Очевидно, грецька поліція не хотіла, щоб він бачив інших арештантів.

І знову їх довго кудись везли, при чому мікроавтобус постійно підстрибував. Нарешті зупинились, і Дуґана разом з новоприбулими виштовхали з салону. Цікаво, їх що, усіх кинуть в одну камеру?

Підштурхуваний кийком, Дуґан опинився в якійсь будівлі. Хтось зірвав йому з голови ковпак, і він побачив, що разом з трьома іншими перебуває в довгій кімнаті, одну стіну якої повністю закриває дзеркало. Двобічне скло? Отже, під час допиту за ними спостерігатимуть. Дуґан уважно вивчав інших арештованих.

У одного з них, товстуна, весь рот був вимазаний шоколадом. Інших двох Дуґан уже знав. Один був пишновусий співак з кафе «Парнас», який виконував сумні рембетіки. Третім був високий, однорукий чоловік, якому асистентка Тедеску передала конверт перед тим, як накинулася на поліцейського і її побили до втрати свідомості. Чи вдалося міс Салінас утекти? Чи лежить вона десь у комі, чи, може, вже мертва?

Верхнє світло згасло, і стіна перед ними зникла. Здогад Дуґана щодо двобічного скла був правильний, от тільки спостерігатимуть не за ними. Вони вчотирьох самі будуть спостерігачами.

За склом виднілася палата з лікарняним ліжком, крапельницею та кардіомонітором. Поряд стояв лоток з хірургічними інструментами. Двоє санітарів вкотили ноші й перенесли обгоріле тіло на ліжко.

До палати увійшла постать у білому халаті і взяла в руки скальпель. Її обличчя закривала хірургічна маска.

– Дімітрі, як вас звуть, ми довідалися з документів, що лежали у вас у гаманці. Поки я не почав відрізати вашу обпечену плоть, розкажіть, що вам відомо про операцію «Зуби дракона».

Дуґан вже чув цей голос, що гудів, як із бочки. Коли допитувач обернувся, поверх маски він побачив чорну пов’язку. Тож ніяке це не надання медичної допомоги. Його і трьох інших затриманих змусили спостерігати за тим, як капітан Гектор Еліаде проводить допит із застосуванням насильства.

У флуоресцентному світлі зблиснув скальпель, і Еліаде відрізав від тіла смужку обвугленого м’яса, потім підніс її до світла.

– Хто із «Сімнадцятого листопада» керує операцією «Зуби дракона»?

Обпечений почав звиватися.

– Де у Сполучених Штатах живуть сплячі агенти «Сімнадцятого листопада»?

З динаміка почулися протяглі крики.

– Назвіть міста і об’єкти, де планується теракт.

Дуґана занудило. Саме про це й заявляла організація «Х’юмен Райтс Вотч» [25] Human Rights Watch – неурядова організація зі штаб-квартирою у США, яка моніторить порушення прав людини в понад 70 країнах. , обвинувачуючи уряди в недотриманні Женевської конвенції щодо заборони тортур.

Від товстого любителя шоколаду поряд із ним засмерділо газами, і стало зрозуміло, що він наклав у штани. Однорукий хитався взад-вперед, та згодом опанував себе. Пишновусий виконавець рембетік тихо наспівував: «Дай мені померти знову… У тисячний раз, сном смерті…»

Еліаде відрізав ще одну смужку почорнілої плоті і знову уважно оглянув її на світлі, ніби шукаючи відповідей. Дуґан знав: щоб уникнути нестерпного болю, він зізнається у чому завгодно. У цьому допиту із застосуванням насильства не відмовиш.