Дэниел Киз - Притулок пророцтв

Поет провів по струнах уявної бузукі і заспівав:

Еліаде розплутав дроти і перевірив клеми, тоді зробив знак одному з помічників увімкнути струм.

Мабуть, просто дадуть маленьку напругу, щоб у Йорґо склалося враження, що справжній біль ще попереду. Ефектна сцена. Грецьким театралам вона принесла б справжній катарсис.

– Терористе, назви імена своїх товаришів! – звелів Еліаде.

Еліаде приєднав два електроди Йорґо до грудей і ще два – до яєчок. Дуґан був приголомшений. Там навіть легенький удар струмом спричинить пекельний біль. Не можна бути таким делікатним. Це може врятувати життя тисячам американців.

– Останнє попередження: перестань співати і відповідай.

Еліаде вдарив по вимикачеві.

– А-а-а-а!

– Відповідай на мої питання, терористе-поете.

Тіло Йорґо зсудомилося, та він похитав головою.

Еліаде збільшив напругу.

– Ну?

Це була не вистава. Еліаде дійсно мучив цього чоловіка. Тіло співця перестало сіпатися. Голова впала набік, очі широко розплющилися.

Еліаде повернувся в кімнату спостереження.

І як говорити із цим сучим сином? Це був не просто допит із застосуванням насильства, це вбивство. А що ж вони зроблять із Рейвен Слейд, коли він згідно з інструкціями передасть її їм у руки?

– Я просто не можу повірити. Яке ви мали право вбивати цього чоловіка таким способом?

Еліаде зняв марлеву пов’язку, проте його обличчя й далі було одноокою маскою. Він ввімкнув мікрофон і наказав:

– Артемідо, зайди до кімнати спостереження.

Артеміда?

За якусь мить двері відчинилися. Дуґан розтулив було рота, та її погляд зупинив його.

Еліаде показав у бік смердючки-товстуна і на однорукого опудала.

– Ці двоє терористів воліють краще померти, аніж поділитися з нами інформацією про «Сімнадцяте листопада». Стоматолога глибоко обурило, що я закатував одного чоловіка, намагаючись врятувати від жахливої смерті тисячі інших чоловіків, жінок і дітей. Ти у нас вмієш обходитися без тортур.

Артеміда запустила руку в ліфчик і видобула звідти кинджал. Еліаде повернувся до двох затриманих.

– Ви теж бажаєте віддати життя за «Сімнадцяте листопада»?

– Я – ні, – увесь тремтячи, озвався товстун. – Я все скажу.

Еліаде вийняв диктофон.

– Назвіть свої імена.

– Теодор Павлі, а це Васілі Соростос, – кивнув він на однорукого.

– Назвіть інших членів «Сімнадцятого листопада».

Перебиваючи один одного, вони, як з кулемета, видали імена ще п’ятнадцяти осіб.

– Це всі? Хто ваші лідери?

Павлі завагався.

Артеміда націлила на нього свій метальний ніж.

– Оскільки Ясон Тедеску помер, в організації тепер тільки один керівник – Мірон Коста! – із зусиллям вичавив товстун.

– А його син Алексі – лідер другого покоління! – викрикнув однорукий.

– А жінка, Рейвен Слейд?

– Я не знаю цього імені, – промовив товстун.

– Я маю на увазі дівчину, яку ви викрали з психлікарні.

– А, це Нікі, вона – дівчина Алексі.

– Де вони?

– Мірон втік.

Еліаде повернувся до однорукого.

– Ваша черга. Куди вирушив Коста?

– На якийсь із островів.

– На який саме?

– Не знаю, їх же понад чотириста.

Еліаде кинув погляд на Артеміду. Та відвела руку назад, готова метнути ніж. Чоловік схопився за свій порожній рукав.

– Присягаюся, він ніколи нам не казав. Це його таємна схованка.

– А де розташована конспіративна схованка організації? – не здавався Еліаде.

– На площі Омонія, навпроти Археологічного музею. Неподалік розташована квартира Алексі Кости, – затинаючись, він назвав адресу Алексі, а також координати схованки та автомайстерні. Артеміда засунула ніж назад у западинку між грудьми.

Еліаде зняв білий халат і наказав охоронцям вивести обох чоловіків геть. Коли вони вийшли, капітан забряжчав ключем.

– Стоматологу, можете поїхати з Артемідою оглянути схованку.

– То історія з ключами – не вигадана?

– Там, у терміналі, Дімітрі перед смертю сказав мені, що Мірон Коста і його син Алексі підставили його і жінку. Усе так і задумувалося, що бомба вибухне передчасно і вони обоє загинуть. Дімітрі про це здогадався.