Дэниел Киз - Притулок пророцтв

– Випий, це тебе розслабить.

Алексі вихилив напій.

– Дякую, що турбуєшся про мене.

– Тепер я завжди про тебе турбуватимуся.

Його повіки затріпотіли, тоді зімкнулися. Невдовзі він захропів. Рейвен вкрила його ковдрою і лягла поруч.

Думала, що швидко засне, проте Алексі стогнав і крутився, відкотившись від неї. Бурмотів крізь сон: «Чистильні… Труби… Кондиціонування… Завдати удар ворогові…»

Він постійно бурмотів одні й ті ж слова. Що це він говорив уві сні? Чистильні? Труби? Кондиціонування?

Рейвен пригадала слова Кайла про смерть від сибірки. Як вона вбиває дітей, навіть новонароджених. Повільно. Жахливо.

Їй було цікаво, що за подарунок він приніс. Вона вислизнула зі спальні в батьків кабінет поряд. Чому вона так не хоче, щоб одяг торкався її тіла? Можливо, хоче бути Євою в Раю. Ще до дерева, до яблука, до падіння.

Рейвен зірвала коричневу обгортку з пакунка і витріщилася на нього. Алюмінієвий кейс. Що за подарунок? Спробувала відкрити його, але там був замок із комбінацією цифр.

…сімнадцять спробуй…

Вона порахувала. 1—7. Л – шістнадцята літера алфавіту. 1—7—16. Покрутила диск. Замок клацнув і прочинився. Всередині, на бавовні, Рейвен побачила десятки тонких скляних трубок. Посередині кожну обгортала шкіряна стрічка з загостреними металевими шипами, наче собачий нашийник.

Алексі збирається поширити сибірку в трьох будівлях-мішенях. Кайл показав їй наслідки. Люди, що душаться, синіють. Чоловіки, жінки, невинні діти.

Вона побачила, як щось зелене випинається з-під бавовняної оббивки. Обережно посунула її й побачила пачки стодоларових купюр.

Це ті гроші, які вона допомогла викрасти з Афінського банку? Гроші, якими оплачено страшні смерті?

Але чому металеві шипи на шкірі обернені всередину, до скляних трубок?

Тоді… пригадала… хлопця зі школи, який взамін на поцілунок із язиком дав їй шкіряний браслет. Дощило. Вони забігли в сарай. Цілувалися, обіймалися. Через деякий час їй заболів зап’ясток, шкіра браслета висохла й збіглася, застібка вгризлася в руку.

…нашийник пса триглавого розкусить скло…

З лекції Тедеску вона пригадала, що дванадцятим подвигом Геркала було зловити триголового пса.

Але шипи цих шкіряних нашийників були обернені всередину до трубок. Якщо вони намокнуть і стиснуться, то розіб’ють скло. Але як це розповсюдить сибірку?

…і смерть полине подихом еола чорним…

Кондиціонери!

Вона глянула в телефон Алексі й знайшла запрограмовані списки. Імена й номери зі словом «Чистильники».

…не сплячі агенти, а чистильні. чистильники, які вночі прибирають будівлі…

Вона мусить розповісти Марті. Тремтячими руками набрала номер Кайла.

Слабкий голос із телефона.

– Що?

– Не повертайся в лікарню, – прошепотіла вона. – Тут Алексі. Говорив крізь сон. Коли він прокинеться, то вб’є мене. Він приніс із собою трубки з сибіркою. Передасть їх прибиральникам – не сплячим агентам – у трьох будівлях-мішенях. Це не підривники-самогубці. Вони матимуть час утекти. Оскільки будівлю прибирають вночі, то я подумала, що вони намочать шиповані шкіряні стрічки і покладуть кожну трубку у вентилятор кондиціонування. Шкіра висохне і збіжиться, металеві шипи проб’ють трубки. Гарячий подих Еола в системі кондиціонування понесе порох сибірки крізь кожну будівлю.

Вона почула, як він охнув.

– Помруть тисячі.

– Що мені робити?

– Біжи.

– Куди? Я ненавиджу його, але не можу покинути.

– Я викликаю СВАТ [53] SWAT – спецпідрозділ в американських правоохоронних органах. і маршалів.

– Немає часу. Я сама з цим розберуся.

– Як?

…розбий ті кляті трубки…

– Ні ти, ні будь-хто інший не заходьте всередину, – сказала вона. – Та штука зробить усю лікарню заразною.

– Стій, Рейвен!..

Вона відключилася.

Відчула, що Алексі підбирається ззаду.

– З ким ти говориш?

Рейвен кинула телефон і вхопила трубки з кейса.

– Що сталося, Нікі? Чому ти встала з ліжка?

Вона повернулася до нього.

– Ти маніпулював мною. Я знаю, що ти мене покинеш.

– Неправда. Я заберу тебе з собою у схованку. У мене купа грошей. Ми будемо разом, і довго.

Рейвен піднесла одну трубку над головою.

– Судячи з того, що мені розповіли про сибірку, якщо я розіб’ю цю штуку, у нас буде десь із тиждень часу.

– Клянуся, я планував забрати тебе з собою.

– Скажи, що кохаєш мене.

– Я кохаю тебе.

Вона простягнула вперед руки.

– Останні обійми? Торкнемося тілами.