Дэниел Киз - Притулок пророцтв

Дуже відрізняється від її поведінки в Червону середу. Вона більше не боїться вогню?

– Ти ходила до психіатра? Здається, тримаєш пірофобію під контролем.

– Суд наказав лікареві Кайлу допомогти мені опанувати свої страхи.

– Це чудово, Рейвен. Можливо, це допоможе тобі знайти шлях і повернутися до нашої істинної віри.

– Ісламу? Я так не думаю. Я знову у своїй країні.

– В Америці багато мусульман.

– Звісно, багато хороших. Але, підозрюю, ти маєш на увазі воїнів джихаду, які хочуть або навернути нас, або вбити.

– Ти прийняла іслам добровільно.

– Якщо промивку мізків можна назвати добровільною.

– А що з акрофобією? Психіатр допоміг тобі побороти страх висоти?

– Він почав. Я продовжую сама.

– А ти змінилася, Рейвен. Здаєшся сильнішою.

– Дякую. То чи ще дійсна та вимога смерті – чи як ви там це називаєте? – фетва, щоб мусульмани мене вбили? Ти тому сюди прийшла?

– Залежить від тебе. Ти володієш інформацією, яка потрібна МЕХ. Я маю владу скасувати фетву.

– Якою інформацією я володію?

– Ти запам’ятала останній катрен пророцтва Ясона Тедеску.

– Ми з Кайлом дізналися частину, – вона вагалася. – Я не можу нікому розповідати.

– МЕХ і «Сімнадцяте листопада» тепер союзники. Тедеску хотів, щоб ти цим із нами поділилася. У третій частині описаний метод, як поширити зброю?

– Я трохи пам’ятаю, але не знаю, що це означає.

– Продекламуй мені. Я допоможу тобі їх витлумачити.

– А фетва? Ти її скасуєш?

– Ні, доки ти не розкриєш мені все пророцтво.

– Це шантаж.

– Називай як хочеш.

– Тоді пішла ти разом зі своїм «Моджахедін-е Халк».

Очевидно, що з такої зухвалої Рейвен користі мало. Час її позбутися.

– Добре, не заводься. Ми все обдумаємо, – засвистів чайник. – Вип’ємо разом кави.

– Я вип’ю теплого молока.

– Поки готуєш, мені треба вмитися.

– Туалет отам, за рогом.

Опинившись усередині, Фатіма витягла пробірку з рештою миш’яку і висипала собі в долоню. Тоді повернулася в кухоньку.

Рейвен поставила склянку молока і чашку на стіл.

– Ось. Як ти й казала, ви любите міцну каву.

– А ще дуже солодку. Як ти. Маєш ще цукор?

Вона почекала, поки Рейвен підійшла до серванту. Тоді швидко висипала миш’як у молоко.

Після того як ця дурепа вип’є, Фатіма дивитиметься, як вона з агонією вмирає, так само, як дивилася на Рашида. Тоді, вдруге за два дні, вона порожній келих вверх дном поставить.

Коли Рейвен обернулася з цукерницею, то помітила, як Фатіма відсмикнула руку від склянки з молоком. Зціплені зуби і напружений погляд змінилися на вимушену усмішку, поки вона помішувала цукор у себе в каві.

– Можеш більше не перейматися фетвою.

…дим у очі, як у покері, якщо я в ньому щось розумію…

– Як це? – запитала Рейвен. – Ти ж казала, що Коран вимагає, щоб відступницю стратили.

– Є різні тлумачення шаріату.

Вона вперлася ліктями в стіл.

– Що таке «шаріат»?

– Ісламський закон.

– Господи! Американський закон про спеціальну екстрадицію. Ісламський закон про страту. Мене вже нудить від усього цього, – Рейвен підвелась і швидко обернулася, ліктем зачепивши молоко. Склянка впала й розбилася. – Ой, щось я з кожним днем усе незграбніша.

Без сумніву, вираз обличчя Фатіми змінився зі стривоженого, через нібито прикру випадковість, на розлючений.

– Рейвен, дай я допоможу тобі зібрати скло.

– Усе гаразд. Я впораюся.

Фатіма схилилася й підійшла до неї з уламком скла. Підняла його, як кинджал.

– І з цим упораєшся?

Відступаючи, Рейвен потягла крісло й поставила між собою і Фатімою. Вхопила сумочку, що висіла на бильці й кинулася геть із кімнати. Фатіма заблокувала їй шлях у тунель.

– Сьогодні твоя кров стане жертвою Аллахові.

Лише один шлях.

– На сходи не втечеш, Рейвен. Висоти боїшся.

Вона вагалася. Тоді вхопилася за поруччя і підняла себе сходами. Махнула сумочкою і вдарила Фатіму в скроню.

– За це я різатиму тебе повільно, Рейвен.

Вгору, на перший сходовий майданчик. Тоді проштовхнула себе навколо вигнутого поручня на другий сходовий марш. Коли Фатіма дотягувалася до неї, вона крутилася й брикалася. Фатіма впала.

– О, ти ще молитимеш мене вбити тебе швидко, але для віровідступниці пощади немає.

На третій сходовий майданчик. Фатіма наближалася. Тоді четвертий. Не дивися вниз. Повз татків кабінет на п’ятому поверсі. Вгору. Вгору. Вона влетіла крізь двері на парапет. Затраснула їх.

Але Фатіма пробилася за нею.