Кузьма Скрябін - Кузьма Скрябін. Повне зібрання творів

Ніби близько, але так далеко.
Я дуже хотів би знову бути маленьким...

Розкидає нас в різні світа, боки,
Під фальшивий джаз ми танцюєм через роки,
Ангел скучно в такт пальцем б’є по піаніно,
Підкидає нам ролі з фільмів Тарантіно.

Не плати за мене мої рахунки,
Не ковтай за мене мої колеса,
Не мовчи за мене в мій мікрофон,
Не дивися вниз ніколи на мене...

Вам з неба не видно...

Виставляли нас ніби свої в дошку,
Завалили тест на вшивість мозку,
Вже давно забув ангел в кухні крила
І від моїх бід в бар собі пішов на пиво.

Не плати за мене мої рахунки,
Не ковтай за мене мої колеса,
Не мовчи за мене в мій мікрофон,
Не дивися вниз ніколи на мене...

Вам з неба не видно...

А я живу і бачу цілий час то саме:
Стіни, а на стінах ціле місто живе.
Хмари там, дерева, тільки неба нема,
А час минає тихо, бо квадратна земля.

Велика стіна...
Стіна давно стоїть, а ми живемо, як сон.
Ті люди, шо на стінах, випадають з вікон,
Ше трохи — і я піду жити сам на стіну,
Такого тут ніде ніколи я не знайду.

Велика стіна...

То дуже смішно виглядає,
Коли ти втікаєш, причини не знаєш,
Сто раз на день мене кидаєш,
А потім вертаєшся,
Цілуєш свої папіроси,
З помади ставиш засоси,
Облизуєш сльози...

Відстань, я вб’ю тебе!
Ти тормознута.
Відстань, забудь мене!
Насиплю яду тобі в чай.

Ти так прикольно засинаєш,
Ніби когось обіймаєш,
А зранку тапочком кидаєш
І знов починаєш,
Руляєш по своїх подружках
Мені зняти стружку, їм плачеш на вушко...

Я опинився в морі з дикою землею разом.
На круглім клаптику пливу.
Пливу в далекі сни, над мною птахи шум дають,
Так схожий з писками людьми.

Нема нас, а всюди є безмежне море,
Всюди море і вода...
Нема нас, а всюди є безмежне море,
Всюди море і вода...

Нема нас...

Я ноги мочу у воді, шоб змити бруд великої землі.
Вже зірки видно у воді,
А я пливу в далеку далечінь, не хочу бачити притулку,
Бо вже гортала всі мене.

Я загрібав руками рідину, так схожу на прісну воду,
Відчув так дивно — мало місця.
Я в теплій ванні з шумом був, я в ліжку спав,
Я спав...

Нема нас, а всюди є безмежне море,
Всюди море і вода...
Нема нас, а всюди є безмежне море,
Всюди море і вода...

Нема нас...

Нема...
А всюди море і вода...
І тільки море і вода...

Скажи нам, хто ти? Ми мусим то знати
і своє життя тобі в руки віддати.
На полі бою сили нерівні,
Ти будеш за нас до смерті стояти.

Ти, певно, той, кому правди замало.
В старих уставах твоїх правил немає.
Ти, певно, той, чиєю кров’ю написана
пісня нашої волі.

Герой, герой, герой,
Повертайся живим!
Герой — ми маєм бути такі, як ти.
Герой — ти нам потрібен живим.
Герой — ми маєм бути такі, як ти.

І люди, як стіни, проти себе стояли,
Від страху смерті свою зброю стискали.
І крикнув хтось: «Гей, пустіть молодого!
Ми підем за ним — всі один до одного».

Ти, певно, той, хто може і вміє,
Кому себе спокійно довіриш.
Ти, певно, той, чиєю кров’ю написана
пісня нашої волі.

Герой — то не той, хто летить до сонця
і, палячи крила, падає вниз,
А той, хто вернеться до людей, шоб їм
показати, куда треба йти.
Тягнися до сонця, не палячи крила,
ти нам потрібен тільки живий,
Тягнися до сонця...

Герой, герой, герой,
Повертайся живим!
Герой — ми маєм бути такі, як ти.
Герой — ти нам потрібен живим.
Герой — ми маєм бути такі, як ти.

Чую, брате, шо буде війна,
Холодна і мокра, довга і зла.
Квадратні на круглих будуть іти
За то, шо ті рівні, як їх не крути.

Візьми собі шалик, візьми собі плащ,
Нікого не бійся, ніколи не плач.
Ти знаєш дорогу і маєш ше час,
Налий собі пива і випий за нас.

Втікай, бо скоро буде війна,
Шукай собі місце, де вар’ятів нема.
Втікай, бо скоро буде війна!
На-на-на-на...

Втікай, бо скоро буде війна,
Холодна і мокра, довга і зла.
Втікай, бо скоро буде війна!
Буде війна...