Світлана Дремлюк - На кленовім мості

Чолом тобі, прадавній Корсунь,—
Містечко з древнім родоводом!
Стоїш собі століттями над Россю —
Частиночка історії мого народу.

Тебе велінням князя Ярослава
В часи лихі ворожої навали
Фортецею міцною збудували
І «місто-воїн» гордо нарекли.

Не раз стогнав ти у вогнях і ранах,
І слави, й мук — всього зазнав.
Вітав полки Хмельницького Богдана,
Полковника Золотаренка теж стрічав.

Ось парк старий — твоя окраса.
Величний шум столітніх сосон.
Зберіг наш парк сліди великого Тараса —
Його каштан росте ще й досі.

Текли роки, подій було немало,
Води багато у Росі спливло.
Пожарами не раз усе палало,
І горя, й сліз — всього було.

В сорок четвертому бої гриміли,
Здригалася земля од вибухів і болю.
Ворожу рать тут оточили й розгромили —
Таке не забувається ніколи.

Уклін тобі, мій добрий Корсунь, —
Бузкове місто над рікою!
Тебе зовуть перлиною Надросся —
Благословенним будь у мирі й супокої!

Життя дарує радість спілкування
І радість зустрічей, і біль розлук.
Між першим криком й подихом останнім
Проходить часом мить, а може, — сотня літ.
Життя — це неба голубінь бездонна,
Травневий сад у вальсі білопіннім,
І літні зорепади, й ночі темно-сині,
Осінніх снів снування напівсонне,
І крики журавлів у небесах осінніх,
Зимових сутінків срібляста павутина...
Жити завжди складне і незбагненне.
Це — лабіринт, а може, дійсно, — мить...
Ти прагнеш зупинити ритм його шалений,
А треба просто жити і життя любить!
Без нарікань і посягань щоденних,
Без планів, підрахунку втрат.
Воно — від Бога. І назад не верне.
Життя не повертається назад.

Правічна мудрість книг,
І таїна, захована у слові...
Так часто подумки до них
Звертаєшся. Вони ж мовчазні, загадкові,
Стоять собі в надійних сховах,
Стоять і думають. А в кожнім слові
Захована людська велика таїна.

Зимовий парк такий сумний,
Такий задумливо поважний,
Такий замріяний стоїть...
І сніг у чистоті незайманій лежить —
Зимовий візерунок пензлю недосяжний,
Зимової краси тривожна мить,
Зимових настроїв хвилина —
Зимовий рай. Ясна зимова днина...

Гуляє білий сніговій —
Кружляння мрій,
Чарівних мрій,
чарівних!
Легких сніжинок цілий рій,
Небесний рій,
Невпинний рій
сніжинок!
Кружляє вихор — сніговій,
Такий завзятий,
Молодий, —
щасливий!
Це вальс зимовий чарівний,
І погляд твій,
І усміх твій,
І казка ця —
навіки!