Маргарет Этвуд: Заповіти

Як бачите, статуя зображує молоду жінку у вбранні Перлової Діви: завважте характерний капелюшок, низку перлів та наплічник. Вона несе букет дрібних квіток, у яких наш консультант з етноботаніки впізнав незабудки; на правому її плечі сидять дві пташки, схоже, споріднені з голубами.

Ось цей підпис. Літери пошкоджені негодою, на фото їх важко прочитати, тож я взяв на себе сміливість переписати їх ось на цьому слайді. Саме на цій ноті я й закінчу свою доповідь.

У ПАМ’ЯТЬ ПРО

БЕКУ (ТІТКУ ІММОРТЕЛЬ)

ЦЕЙ МОНУМЕНТ СПОРУДЖЕНО ЇЇ СЕСТРАМИ

АҐНЕС І НІКОЛЬ

ТА ЇХНЬОЮ МАТІР’Ю, ЇХНІМИ ДВОМА БАТЬКАМИ,

ЇХНІМИ ДІТЬМИ ТА ОНУКАМИ.

ТАКОЖ У ВИЗНАННЯ НЕОЦІНЕННОЇ СЛУЖБИ Т. Л.

НЕБЕСНИЙ БО ПТАХ ВІДНЕСЕ ТВОЮ МОВУ, А КРИЛАТИЙ РОЗКАЖЕ ПРО СЛОВО ТВОЄ.

ЛЮБОВ БО, ЯК СМЕРТЬ, СИЛЬНА.

«Заповіти» писалися у багатьох місцях: у вагоні зі скляною стелею, який застрягнув на схилі через сель, на кількох кораблях, у численних готельних номерах, серед лісу, в центрі міста, на лавах у парках, у кав’ярнях, на славнозвісних паперових серветках, у записниках, на лептопі. Сель від мене не залежав, як і деякі інші події, що відбувалися в цих місцях. А от в інших була цілковито моя провина.

Але перш ніж «Заповіти» стали словами на сторінках, вони були частково написані у головах читачів їхньої попередниці, «Оповіді Служниці»: читачі все запитували, що ж було далі, після завершення роману. Тридцять п’ять років — чималий термін, аби подумати про можливі відповіді, і відповіді ці змінилися, як змінилося саме суспільство, ймовірності стали дійсністю. На громадян багатьох країн, включно зі Сполученими Штатами, нині діє значно більше стресових чинників, ніж три десятиліття тому.

Одне із запитань про «Оповідь Служниці», яке повторювалося неодноразово: як занепав Гілеад? «Заповіти» були написані у відповідь на нього. Тоталітарні режими можуть руйнуватися ізсередини, не спромігшись виконати обіцянки, що привели їх до влади; або ж можуть стати жертвами нападу ззовні; або ж і те, й інше водночас. Безпрограшного варіанта немає, адже в історії взагалі мало неуникного.

Передусім хочу подякувати читачам «Оповіді Служниці»: їхні допитливість і зацікавленість надихнули мене. Я дуже вдячна великій команді, яка оживила цю книжку у вигляді захопливого, майстерно зробленого телесеріалу від «MGM» та «Hulu», що завоював численні премії: Стіву Старку, Воррену Літлфілду та Деніелу Вілсону з продюсерського крила; шоуранерові Брюсу Міллеру та його надзвичайній команді авторів; талановитим режисерам та дивовижному акторському ансамблю, для якого це не просто черговий серіал: Елізабет Мосс, Енн Дауд, Самірі Вайлі, Джозефові Файнсу, Івонн Страховскі, Алексіс Бледел, Аманді Бруґел, Максові Мінгеллі та багатьом іншим. Серіал ушанував одну з аксіом роману: в ньому ви не знайдете подій, які не мали б прецеденту в історії.

Кожна опублікована книжка — робота колективу, тож я дуже вдячна дикій зграї редакторів та перших читачів з обох берегів Атлантики, які надзвичайно допомогли із цим експериментом у різні способи — від «Мені подобається!» до «Вам це з рук не зійде» та «Не розумію, поясніть». До неї входять Бекі Гарді з «Chatto/Penguin Random House U.K.»; Луїз Денніс та Марта Канья-Форстнер з «Penguin Random House Canada»; Нен Талезе та Лу-Енн Волтер з «Penguin Random House U.S.». Дякую Джесс Етвуд Ґібсон — вона безжальна — та Гезер Санґстер зі «Strong Finish» — демонічній технічній редакторці, яка чіпляється до кожної дрібниці, включно з тими, яких більше ніхто не помітив. І моя вдячність командам вичитки й випуску на чолі з Лідією Бюхлер та Лорейн Гайленд у «Penguin Random House U.S.» та Кімберлі Гезас у «Penguin Random House Canada».

Також дякую Тоддові Дауті та Сюзанні Герц з «Penguin Random House U.S.»; Джаредові Бленду та Ешлі Данн з «Penguin Random House Canada», а ще Френ Овен, Мері Ямазакі та Хлої Гілі з «Penguin Random House U.K.».

Моїм агентам на пенсії Фібі Лармор та Вів’єн Шустер; Кароліні Саттон та Кейтлін Лейдон, Клер Нозьєрес, Софі Бейкер та Джоді Фаббрі з «Curtis Brown»; Алексові Фейну, Девідові Сейбелу та команді «Fane Productions»; Ронові Бернстайну з «ICM».

Відділ спеціальних подяк: Скоттові Ґріффіну за консультування з питань мореплавства; Оберонові Зелл Рейвенгарту та Кірстен Джонсен; Мії Сміт, чиє ім’я з’явилося в тексті внаслідок аукціону на користь благодійного фонду «Свобода від тортур», та кільком учасникам Руху опору під час Другої світової війни з Франції, Польщі та Нідерландів, із якими я завела знайомство за ці роки. Аду було названо на честь тітки мого чоловіка — Ади Бовер Етвуд Бреннен, яка стала однією з перших жінок-провідниць мисливців та рибалок у Новій Скотії.