Маргарет Этвуд: Заповіти

Є багато свідчень того, що авторка нашого рукопису — та сама Тітка Лідія, одначе ми завжди мусимо бути обачні. Припустімо, що цей манускрипт — підробка; не незграбна сучасна спроба ошукати нас, бо ж папір та чорнило швидко викрили б такий обман, а підробка із самого Гілеаду, навіть із самого Ардуа-холу.

Що, як наш рукопис було створено як пастку з метою підставити його нібито авторку, як «Листи зі скриньки», що призвели до смерті Марії Стюарт? Чи міг хтось з імовірних ворогів, заздрісних до влади Тітки Лідії й описаних у самому рукописі — наприклад, Тітка Елізабет чи Тітка Відала, — прагнути посісти її місце і, знаючи її почерк та манеру висловлювання, створити цей обвинувальний документ, сподіваючись на те, що його знайдуть Очі?

Така можливість існує. Але загалом я схиляюся до того, що наш манускрипт справжній. Встановлений факт, що хтось в Ардуа-холі передав двом зведеним сестрам, які втекли з Гілеаду і подорож яких ми розглянемо пізніше, мікроплівку, що відіграла вирішальну роль у його падінні. Сестри стверджували, що цією особою була Тітка Лідія. То чому б не повірити їм на слово?

Хіба що, звісно, сама історія дівчат про Тітку Лідію не скеровує нас в інший бік, можливо, з метою захистити справжнього подвійного агента «Мейдей» на випадок зради в їхніх рядах. Цей варіант завжди можливий. У нашій професії одна загадкова скринька часто приховує в собі іншу.

Це приводить нас до майже однозначно справжніх документів. Вони позначені як розшифрування показань свідків — двох молодих жінок, які, з їхніх власних слів, дізналися з Генеалогічних архівів лінії крові Тіток, що вони наполовину сестри. Мовниця, яка називає себе Аґнес Джемайма, заявляє, що виросла в Гілеаді. Та, яка називається Ніколь, схоже, на вісім-дев’ять років молодша. У своєму свідченні вона розповідає, як дізналася від двох агентів «Мейдей» про те, що її немовлям вивезли з Гілеаду.

Ніколь може видатися надто юною і за віком, і за браком життєвого досвіду для тієї вкрай небезпечної місії, яку вони, схоже, здійснили дуже вдало, — утім вона була не молодша за багатьох юнаків, яких століттями втягували в операції рухів опору та шпигунських мереж. Деякі історики стверджували, що в цьому віці люди особливо надаються для подібних ескапад, адже молодь ідеалістична, має не до кінця розвинене відчуття власної смертності та перебільшене прагнення до справедливості.

Вважається, що описана місія відіграла провідну роль в остаточному занепаді Гілеаду, відколи матеріали, вивезені з нього молодшою сестрою, а саме мікроплівка у шрамованому татуюванні — мушу зазначити — новаторський спосіб передачі інформації (сміх), — розкрили чималу кількість небезпечних особистих таємниць різних високопоставлених чиновників. На особливу увагу заслуговують змови Командорів з метою знищення інших Командорів.

Оприлюднення цієї інформації призвело до так званої Ваалової чистки, яка прорідила ряди еліти, послабила режим та спричинила військовий путч разом із народним повстанням. Громадська боротьба й хаос, що постав, зробили можливими саботаж, координований рухом опору «Мейдей», та низку успішних атак з певних регіонів колишніх Сполучених Штатів, таких як пагорби Міссурі, території всередині й навколо Чикаго та Детройта, Юта, в якій велике обурення викликала різанина мормонів, що відбулася там, Республіка Техас, Аляска та частини Західного узбережжя. Утім це вже інша історія, яку досі складають докупи військові історики.

Я зосереджуся на самих показаннях свідків, записаних і розшифрованих, найімовірніше, для використання рухом опору «Мейдей». Ці документи були знайдені в бібліотеці інуїтського університету в Шешатшіу, Лабрадор. Раніше їх ніхто не бачив — імовірно, тому, що теку було позначено не досить чітко, вона проходила під заголовком «Аннали “Неллі Дж. Бенкс”: дві мандрівниці». Будь-хто, дивлячись на цей заголовок, подумав би, що це оповідь про контрабанду алкоголю в давні часи, адже корабель «Неллі Дж. Бенкс» на початку ХХ століття був відомий саме цим.

Лише коли Мія Сміт, одна з наших магістранток, розгорнула цю теку в пошуках матеріалу для дипломної роботи, її вміст став зрозумілий. Коли вона передала його мені для оцінки, я був у захваті, адже оповіді з Гілеаду від першої особи — надзвичайна рідкість, особливо ті, що стосуються життя жінок та дівчат. Неписьменним важко залишати такі пам’ятки.

Але ми, історики, навчилися сперечатися з власними припущеннями. Чи була ця подвійна розповідь якісною фальшивкою? Команда наших магістрантів вирушила маршрутом, описаним цими начебто свідками, спочатку проклавши ймовірний курс на мапах, морських та сухопутних, а тоді пройшовши цим шляхом у сподіванні знайти відповіді. Це доводить до сказу, але самі тексти не датовані. Упевнений, якщо ви колись візьмете участь у такій пригоді, то допоможете історикам майбутнього і проставлятимете хоча б місяць та рік. (Сміх.)