Лю Цысинь - Проблема трьох тіл

— І як останні події, що сталися зі мною, співвідносяться з усім цим?

— Тут потрібно, як у калейдоскопі — щоб кожна деталь стала на своє місце, і тоді стане зрозумілою загальна картина. Звичайно, до того, як мене перевели з управління боротьби зі злочинністю у Штаб оперативного командування, це був не мій головний біль. Але тепер — це основна частина моєї роботи. І мені настільки добре вдається знаходити невидимі сполучні нитки між подіями, що навіть генерал Чан вражений.

— І яких висновків ти дійшов?

— Усе це лише прикриття, щоб повністю знищити науку.

— Хто за цим стоїть?

— Я не знаю, насправді не знаю, але відчуваю, що це так. План дуже хитромудрий і всеосяжний, але опрацьований до дрібниць: знищення, закриття науково-дослідних центрів, вбивства або доведення до самогубства вчених. Або якщо цього не вдасться, то хоча б домогтися помутніння розуму і припинення роботи над проектами. Але головна мета — змусити сумніватися в правильності обраного шляху розвитку, змістити шкалу потреб і думок до рівня пересічної людини.

— Останнє припущення дуже правдоподібне!

— Водночас вони намагаються підірвати авторитет науки у суспільстві. Звичайно, окремі індивідууми і раніше лили воду на цей млин, але тепер це робиться організовано.

— Мені здається, що це правильна здогадка.

— Наразі ти мені віриш. Але всі ці ваші академіки і вчені мужі не могли дійти до цього, а я, маючи за плечима лише училище, зміг знайти правильну відповідь, так? Ха, але після того, як я виклав свою теорію вашим розумникам і своєму керівництву, вони почали з мене глузували.

— Якби ти мені озвучив свою теорію під час нашої першої зустрічі, я б точно не підняв тебе на кпини. Але скажи, ті шарлатани, які займаються псевдонаукою, кого вони найбільше побоюються?

— Справжніх учених, це ж очевидно.

— Ні. Багато хто з учених зі світовим ім'ям були ошукані шарлатанами і своє життя поклали на вівтар псевдонаукових досліджень. Але шахраї від науки побоюються одного певного типу людей, яких дуже важко обдурити: ілюзіоністів. Насправді, багато псевдонаукових містифікацій були викриті магами і фокусниками. Порівняно з книжниками наукового світу ти як досвідчений поліцейський, який щодня стикається з різними проявами людської природи, мав набагато більше шансів розкрити таку масштабну змову.

— Ну, є багато людей, розумніших за мене. Можновладці добре обізнані з тим, що відбувається. Коли мене підняли на сміх, то це було тільки тому, що я вкладав свою теорію не в ті вуха. Пізніше мій старий командир — генерал Чан — перевів мене під своє керівництво. Але я й досі виконую тільки дрібні доручення... Наразі ти знаєш стільки само, як і я.

— Але актуальним залишається інше питання: чому всім цим займаються військові?

— Я теж ніяк не можу цього збагнути. Я ставив це запитання, і мені відповіли, що коли тривають воєнні дії, то участь у них військових зрозуміла. Я так само, як і ти, думав, що вони кажуть якусь нісенітницю. Але ні, вони не жартують. Армії по всьому світу справді приведені у стан підвищеної боєготовності. Розгорнуті близько двадцяти штабів, подібних до нашого, і ними керує єдиний командний центр. Але ніхто не знає подробиць.

— І хто ворог?

— І гадки не маю. Але офіцери НАТО працюють у нашому Генеральному штабі, і групу наших офіцерів відряджено до Пентагону. Хто ж, дідько, може знати, із ким ми воюємо при такому розкладі?

— Це все так дивно. Можна бути впевненим, що все це правда?

— Кілька моїх колишніх товаришів по службі тепер армійські генерали, отож, дещо мені достеменно відомо.

— Але такі грандіозні події — і практично ніякої реакції преси?

— О, так, зовсім безпрецедентно, але поки що всім країнам вдається підтримувати належний рівень секретності інформації. Однак я можу точно стверджувати — ворог неймовірно сильний. Усі відповідальні особи просто пройняті жахом від того, що відбувається. Я знаю генерала Чана не перший день і можу достеменно підтвердити: налякати його нелегко. Він із тих, хто нічого не боїться, навіть коли небеса готові впасти на землю. Але зараз його лякає щось гірше за це. Усі вони достобіса налякані, і в них немає впевненості, що навіть спільно вдасться здолати ворога.

— Якщо те, що ти говориш — правда, то хвилюватися варто всім нам.

— Усі бояться чогось. Наші вороги — не виняток. І що сильніші вони, то більше вони повинні боятися своєї поразки.

— І чого вони побоюються?

— Вас, учених! І дивна річ, що далі перебуває проблематика досліджень ученого від практичного застосування, то більше вони їх бояться. Як те, над чим працювала Ян Дун. Страх перед такими дослідженнями в них більший, ніж твій перед Всесвітом, що підморгує. Ось чому вони такі нещадні. І якби твоя смерть змогла припинити дослідження у твоїй сфері, то ти був би вже гарантовано мертвий. Але найефективніший спосіб — змусити повірити у безперспективність роботи над проектами. Якщо дослідник вмирає, то його місце може посісти інший, не менш обдарований і натхнений на досягнення результату.