Лю Цысинь - Проблема трьох тіл

— Ласкаво просимо, я — Мо-цзи [42] Прим. перекл. Мо-цзи ( 墨子 , Mòzǐ, бл. 470 — бл. 391 року до н. е.) — давньокитайський філософ, який розробив вчення про всезага-льну любов. Релігійна форма цього вчення — моїзм — протягом кількох століть змагалася в популярності з конфуціанством, поки прийняття останнього як державної ідеології Ханьської імперії не призвело до витіснення інших філософських доктрин. Також був відомим прихильником логіки і досвіду як способів пізнання навколишнього світу. У молодості захоплювався механікою і теслярською справою. , — вимовив він.

— Моє ім'я — Хайжень, — відрекомендувався і Ван Мяо.

— Я тебе знаю! — схвильовано відповів Мо-цзи. — Ти був послідовником імператора Чжоу Вень-вана за часів Цивілізації №137.

— Я справді був під час існування Цивілізації №137, але ніколи не поділяв його переконань.

— Це розумно, — урочисто кивнув Мо-цзи. Він наблизився і продовжив: — Ви знаєте, за час вашої відсутності протягом трьохсот шістдесяти двох тисяч років цивілізація відроджувалася до життя ще чотири рази. Ці цивілізації намагалися досягти успіху у калейдоскопічному чергуванні епох хаосу і стабільності. Найбільш нетривала змогла досягти тільки середини кам'яного віку у своєму розвитку. Але Цивілізація №139 змогла встановити рекорд і протриматися до Століття пари, освоївши досконало механіку і технології парових машин.

— Ви хочете сказати, що людям цієї цивілізації все-таки вдалося відкрити закон руху небесних світил?

Мо-цзи розсміявся і похитав головою.

— Ні-ні. Їм просто пощастило.

— Але вони не полишали спроб зробити це?

— Звичайно, я вам навіть продемонструю результат зусиль останньої цивілізації.

Мо-цзи підвів Ван Мяо до краю платформи. Землі, що розстилаються під ними, були схожі на клаптики старої шкіри. Мо-цзи спрямував один із менших телескопів на об'єкт унизу і жестом запросив Ван Мяо подивитися. Наблизивши очі до окулярів, він побачив дивну річ: нерухомий, ніби соляний стовп, скелет, що іскрився під денним світлом, наче сніг, який щойно випав, і здавався таким, що проглядається наскрізь.

Дуже дивно, але скелет стояв сам по собі. Його поза була витончена й елегантна. Одна рука — біля підборіддя, ніби погладжувала не існуючу довгу бороду. Голова скелета була задерта вгору, неначе ставлячи питання всій світобудові.

— Це все, що залишилося від Конфуція, — промовив Мо-цзи. — Він вважав, що весь Всесвіт підпорядковується «Лі» — конфуціанській концепції гармонії і шанобливості, для збереження якої необхідно дотримуватися певних церемоній у поведінці, і жоден об'єкт у Всесвіті не може уникнути цих правил. Він розробив церемоніал і сподівався передбачити рух Сонця відповідно до нього.

— Я можу собі уявити результат.

— О, так. Він сказав, що йому усміхнулася удача в розумінні устрою Сонця і передбачив п'ятирічну епоху стабільності. І знаєте що? Епоха стабільності справді настала... тривалістю у місяць.

— А потім одного чудового дня Сонце просто не зійшло?

— Ні-ні, Сонце з'явилося і того дня, як зазвичай. Воно зійшло в зеніт, а потім зникло.

— Що!?! Як зникло?

— Саме так. Почало повільно тьмяніти, зменшуватися в розмірах, поки повністю не зникло. Настала ніч зі своїм пронизливим холодом. Конфуцій як стояв, так і перетворився на одну велику брилу льоду. Так і стоїть донині.

— А в небесах нічого не залишилося після зникнення Сонця?

— На місці зниклого Сонця з'явилася летюча зірка, як відлітає душа померлого світила.

— Ви впевнені, що Сонце справді раптово зникло, і летюча зірка так само раптово постала?

— Так, звичайно. Ви можете звіритися з літописом тих часів. Цей факт детально описаний.

— Хмм... — Ван Мяо занурився в роздуми. У нього вже були якісь ідеї про устрій світу «Трьох тіл», але інформація, отримана від Мо-цзи, повністю руйнувала її базиси. — Як це може бути... раптово? — сказав він із жалем.

— Ми зараз перебуваємо в часи династії Хань. Але я не впевнений, Західної чи Східної [43] Прим. перекл. Західна Хань — період в історії давньокитайського держави （206 рік до н. е. — 9 рік н. е.） зі столицею у Чан'ань — має назву Ранньої Хань （前漢, Qiánhàn）, або Західної Хань （西漢, Xīhàn）. Другий період （25 рік н. е. — 220 рік н. е.） зі столицею в Лояні називається Пізня Хань （後漢, Hòuhàn）, або Східна Хань （東漢, Dōnghàn）. .

— І ви досі живі?

— На мене покладена важлива місія: я повинен спостерігати і достовірно фіксувати рух Сонця. Усі ці шамани, метафізики, моралісти-даоси не приносять жодної користі, усі до єдиного. Як ті відірвані від життя філософи, що не можуть розрізнити рис, просо і пшеницю, бо ніколи нічого не робили своїми руками, і не приносять користі з практичного погляду. Вони не здатні вести реальні спостереження, тільки те й роблять, що займаються своїми містичними камланнями цілими днями. Але я не такий! Я можу зробити щось реальне! — сказав він, вказуючи на численні інструменти на платформі.