Лю Цысинь - Проблема трьох тіл

— Усередині кулі є людина?

— Зрозуміло, що є. Канцелярський службовець стоїть на платформі, яка розташована в центрі кулі і з'єднана ремінною передачею з механізмом руху куль. Після того як ми створили цю модель, що достовірно імітує поточне місцерозташування об'єктів у Всесвіті, рух моєї моделі надалі має точно прогнозувати майбутні зміни у ньому, зокрема рух Сонця. Після того як службовець запише дані спостережень, ми нарешті створимо точний календар. Це мрія сотень цивілізацій до нас! І схоже, ви прийшли у вдалий час. Згідно із зібраною інформацією в результаті спостережень за допомогою моєї моделі, нас очікує чотирирічна епоха стабільності. Імператор У-ді [44] Прим. перекл. У-ді （ 汉武帝 , hànw ǔ dì） — 27 серпня 156 року до н. е. — 29 березня 87 року до н. е.） — сьомий імператор імперії Західна Хань у Китаї, правив зі 141 року до н. е. до 87 року до н. е. У період його правління ханьський Китай різко розширив свої території, конфуціанство набуло статусу офіційної ідеології. Його правління дослідники вважають одним із найблискучіших періодів в історії Китаю. щойно випустив едикт про відродження свого народу на підставі мого передбачення. Чекатимемо сходу Сонця!

Мо-цзи викликав ігровий інтерфейс і злегка пришвидшив перебіг ігрового часу. Червоне Сонце піднялося над горизонтом, і лід на численних озерах на навколишній рівнині почав скресати. Ці озера були приховані від очей товстим шаром пилу і здавалися просто частиною рівнини, але тепер своєю дзеркальною гладдю нагадували широко розплющені очі самої Землі. З висоти піраміди Ван Мяо не міг розрізняти в деталях процес відродження, але дедалі більше людей збиралися на берегах озер, подібно до полчищ мурах, які прокидаються після зимової сплячки. Світ укотре відроджувався до життя.

— Хіба ви не збираєтеся приєднатися до цього свята життя? — запитав Мо-цзи вказуючи вниз, до підніжжя піраміди. — Насамперед жінка, що пробудилася до життя, вимагає любові і ласки. Більше немає ніяких причин вам тут затримуватися. Гра закінчена. Я — переможець.

— Як зразок інженерного мистецтва ваша модель Всесвіту справді незрівнянна, але щодо можливості її використання у функції базису для передбачень... Чи можу я скористатися вашим телескопом, щоб зробити певні астрономічні спостереження?

— Звичайно, якщо вам буде завгодно, — Мо-цзи запросив до великого телескопа.

Ван Мяо підійшов і, оглянувши його, одразу запитав:

— Як я можу його використовувати для спостереження за Сонцем?

Мо-цзи вийняв скалку чорного скла з дерев'яного футляра:

— За допомогою цього фільтра із закіптюженого скла, — вимовив він, вставляючи його перед окуляром телескопа.

Ван Мяо спрямував телескоп на Сонце, що поминуло вже половину шляху до точки зеніту. Уява Мо-цзи заслуговувала похвали: Сонце насправді видавалося дірою, що веде до безмежного моря вогню; невеликий отвір у величезний зовнішній світ.

Але, придивившись до Сонця уважніше, Ван Мяо побачив, що воно все таки відрізняється від звичного нам у реальному світі. Сонце тут містило чітко виражене ядро і було схоже на людське око — «зіниця» хоча й була невеликою за розмірами, але мала щільну структуру і випускала яскраве світіння. Шари, що оточували її, навпаки, мали димчасту, газоподібну будову. Той факт, що він міг бачити крізь зовнішні шари ядро неозброєним оком, доводив: ці прошарки були прозорі або напівпрозорі, і світіння, що виходило від них, радше було просто розсіяним світлом, яке випускало саме ядро.

Побачене у структурі Сонця знову змусило Ван Мяо глибоко задуматися. Він укотре переконався, що розробники гри навмисно сховали величезну кількість інформації і підказок за зовні простими зображеннями, щоб тільки гравці, які володіють спеціальними знаннями, змогли її знайти і розшифрувати. Що більше він розмірковував про природу Сонця на підставі отриманих даних, то більше йому здавалося, що він перебуває на правильному шляху до вирішення ключової загадки. Наразі через пришвидшення плину часу у грі рух Сонця пришвидшився, і воно вже хилилося до заходу. Ван Мяо встав, навів телескоп на Сонце і вже не випускав його із фокусу, поки воно повністю не сховалося за обрієм.

Настала ніч, і по всій долині спалахнули багаття, наче дзеркальне відображення небосхилу, засіяного міріадами зірок. Ван Мяо вийняв із телескопа фільтр із закіптюже-ного скла і далі спостерігав за зірками, мимохіть шукаючи поглядом летючі. Незабаром він побачив, що шукав. Зірок було дві. Він ледве встиг поспостерігати за однією з них, як розвиднилося. Він знову вставив фільтр і продовжив спостереження — тепер уже за Сонцем...