Мишель Ричмонд - Шлюбний договір

Орла підходить до столу, натискає на кнопки. Будинок наповнюється музикою.

– Чи помилявся «Договір»? А сама я? Так. Тисячу разів – так! І все одно я пишаюся тим, що намагалася щось змінити. Друже, можливо, наші з вами підходи діаметрально протилежні, але хочемо ми одного й того ж. Ми робимо все, що тільки можемо, і або перемагаємо, або ні. Не треба боятися програвати. Мене, Джейку, лякає лише бездіяльність.

Я підходжу, кладу руки на її худі кістляві плечі, моє обличчя всього за декілька дюймів від її.

– Усі ваші теорії – просто балаканина. Порожній звук. Ви настільки сліпі, що не бачите цього? Ми з Еліс хочемо вийти з «Договору».

Орла морщиться від болю, і я розумію, що занадто сильно стиснув їй плечі. Я прибираю руки, вона відступає назад. Вигляд у неї здивований, але, як і раніше, непохитний.

До кімнати входить молода жінка в сірому лляному платті і щось говорить Орлі на вухо, потім віддає їй якусь зелену теку і йде. У глибині будинку знов лунають голоси, чоловічі, розмовляють щонайменше троє. Що зі мною хочуть зробити?

– Вас і Еліс перевіряли. Це було необхідно.

Я гарячково міркую, що вона має на увазі.

– Деякі не побачили в вас і Еліс того, що побачили ми з Фіннеґаном, – каже Орла, уважно дивлячись на мене. – Не побачили вашого потенціалу.

– Якого потенціалу? – дивуюся я.

Що за гру вона веде?

– Я все життя працювала судовим юристом, Джейку, і майже завжди ставлю під сумнів те, що мені говорять. У вас ця чудова якість теж присутня. Сумнів – корисний інструмент, він набагато кращий за сліпу віру. Так, здатність сумніватися значно ускладнила ваше знайомство з «Договором». Зате я стала вас поважати. Повірте, у вас є вороги, але я до них не належу.

– Які вороги?

Я згадую перші збори в Гіллзборо в грудні. Всі поводилися дружелюбно і привітно.

Орла стоїть біля вікна і допитливо дивиться на мене. За її спиною хвилюється море. Вона ніби чекає, що я подумки проведу якесь складне математичне обчислення і зрозумію, що такого вона в мені побачила.

– Краще просто прочитайте ці документи.

Вона простягає мені зелену теку.

Важка. Трохи відгонить сирістю, ніби зберігалася в якомусь підвалі.

На титульному аркуші великими літерами виведено: ДЖОАННА ВЕББ ЧАРЛЗ .

Орла виходить, залишаючи мене наодинці з документами. Я сиджу над текою і не наважуюся її відкрити.

На першій сторінці стара фотографія Джоанни – такою, якою я знав її в коледжі: спокійною, засмаглою, щасливою.

На другій сторінці – резюме, де перераховано всі її професійні та особисті досягнення, але там немає ані покинутого інституту, ані навчання в школі економіки, ані роботи в «Швабі». Все зовсім не схоже на ту історію, яку вона розповіла мені у фудкорті. Зате є ступінь кандидата психологічних наук за спеціальністю «Когнітивна психологія», незавершена докторантура в престижному шведському університеті, шлюб з Нілом.

Тут же весільна фотографія Ніла і Джоанни, вони стоять, тримаючись за руки, на тлі вражаючого пустельного пейзажу. На наступній сторінці фотографія Ніла з іншою жінкою, внизу підпис:

«Ніл Чарлз. Удівець. Перша дружина – Грейс. Причина смерті: нещасний випадок» .

Якого біса? Я тричі перечитую підпис, мені не хочеться в це вірити.

Далі йде стаття зі шведської газети з перекладом на англійську. У ній ідеться про те, що суд постановив стягнути семизначну суму з Джоанни і з того самого шведського університету. Позов був поданий добровольцями – учасниками психологічного експерименту, що закінчився страшним провалом. Читаю опис – жорстокий і знайомий – і відчуваю приплив нудоти.

На наступних сторінках неопублікована чернетка наукової статті, співавтором якої виступала Джоанна. Стаття розповідає про взаємозв’язок між страхом і бажаними поведінковими реакціями. Внизу підкреслено виноску:

«Піддослідні, що демонструють легке побоювання або відсутність страху за свою безпеку, схильні діяти врозріз зі своїми моральними принципами, якщо бачать, що їхній друг або кохана людина опиняється під загрозою насильства».

Тремчу, гортаючи наступні сторінки. У кінці теки – стос документів під червоною обкладинкою, на якій розмашистими літерами написано:

«Звіт за випробуваними 4879 і 4880» .

Текст не надруковано, а написано від руки. Я впізнаю почерк Джоанни.

Зустрілася із 4879 в торговому центрі «Гіллзлдейл». Аудіозапис зустрічі додається. Відповіді на питання, а також коментарі суб ’ єкта свідчать про відсутність лояльності до «Договору».