Мишель Ричмонд - Шлюбний договір

Нічого такого тут немає. Тут узагалі, схоже, нікого, крім нас, немає.

– Почувайтеся як удома, друже.

Орла знімає кросівки і кудись іде. Я нетерпляче тиняюся кімнатою, аналізую вміст книжкових полиць, намагаюся розгадати характер Орли. Зібрання творів Єйтса; прекрасний роман про сімейні стосунки «Сучасна історія» Вільяма Діна Говеллса; зібрання творів Джоан Дідіон, романи Синтії Озик і Дона Керролла; перші видання романів «1984» Орвелла і «Виверт-22» Геллера з автографами письменників. На верхній полиці повість «На дискотеці» Ромні Шелла стоїть поряд із «Ліками і медициною» Міхала Хороманського. Поряд книга із пошарпаним корінцем. Оце так! «Підпорядкування авторитету. Науковий погляд на владу і мораль» Стенлі Мілґрема.

А ще там багато фотографій. Орла, напевно, зі своїм чоловіком, Алі Г’юсон і вокаліст «U2» Боно. Орла із Брюсом Спрінгстіном і його дружиною Патті Шіалфа. А ось Орла трохи молодша – з прем’єр-міністром Тоні Блером і його дружиною Чері. Білл та Мелінда Гейтси. Поряд – нечіткий чорно-білий знімок Орли з уже літнім актором Джеймсом Гарнером і його дружиною. Фотографія з подружжям Клінтон. Джексон Поллок і кантрі-співачка Доллі Партон зі своїми половинками. Серед книг і фотографій подекуди трапляються сувеніри і дрібнички.

Мене самого дивує сміливість, з якою я перебираю речі на полицях, але навіть цей мій візит до будинку Орли здається зрежисованим. Якби вона не хотіла, щоб я все тут розглядав, то хіба привела б мене сюди?

На кухні стоїть залізна баночка з десятьма кондитерськими лопатками – усі різних видів і кольорів. Я саме розглядаю фіолетову силіконову, коли повертається Орла.

– Намагався знайти, де її зроблено, – пояснюю я. – Вірите чи ні, але я такі колекціоную.

– Я знаю.

Я ставлю лопаточку назад у банку.

– Ця з дизайнерського магазину в Копенгагені. Ми з Річардом були там майже десять років тому, і мені сподобався колір. І хоча я нічого не сказала, за кілька місяців саме ця лопаточка загадковим чином з’явилася у нас на кухні.

Орла натискає кнопку над столом, і з прихованої панелі виїжджає сенсорний екран.

– Коли архітектор віддавав мені ключі від цього будинку, то сказав, що в ньому стає затишніше, якщо увімкнути музику. Мабуть, він має рацію.

Із захованих динаміків лунає бетховенська «До Елізи» у виконанні Альфреда Бренделя.

Орла дістає з бару пляшку вина.

– Ця пляшка особлива, – каже вона. – Подарунок від одного з членів «Договору». Я все збиралася її відкоркувати, та нагоди ніяк не випадало. Хоча зараз, напевно, ще зарано для вина.

– Десь зараз уже ніч, – зауважую я.

Вона відкорковує пляшку, наповнює вином келих. Це вино з винограду піно нуар – насичене, з лісовим ароматом.

– Будь ласка, сідайте, – каже Орла, проводячи мене до вітальні.

– Не варто мені, напевно, пити червоне вино на вашому білому дивані.

– Не дуркуйте.

– Серйозно, один чих – і ми з Еліс ніколи з вами не розплатимося.

Орла майже посміхається, і на якусь мить я бачу справжню людину за ретельно зваженими відповідями.

– Ну й добре, терпіти його не можу.

Вона наливає вино собі в келих і, прикривши очі, відпиває маленький ковток.

Я ставлю келих на кавовий столик і сідаю на диван. Орла опускається в шкіряне крісло поруч. Рухається вона із грацією молодої жінки, а сидить, підігнувши ногу під себе. Келих тримає прямо і високо.

– Я приїхав поговорити з вами про Еліс.

– Зрозуміло, – безтурботно відгукується вона.

– Тиждень тому мою дружину викрали. Відвезли кудись напіводягнену і налякану.

Орла дивиться мені прямо в очі.

– Вибачте, Джейку. Абсолютно згодна, що таке поводження було абсолютно ні до чого.

Її відповідь застає мене зненацька. Я-то думав, вона ні в чому не зізнається, і вже тим паче не очікував почути від неї вибачення.

– Еліс у Фернлі?

– Так, але в готелі.

Я згадую зручне ліжко, вид з вікна, їжу в номер. Сподіваюся, Еліс і справді там. Потім мені пригадуються слова Деклана. Подружня зрада, злочин першого ступеня тяжкості. Ось і нехай Еліс посидить там і подумає над своєю поведінкою. Засоромившись власних думок, я уявляю її в одиночній камері або ще десь гірше.

– Звідки мені знати, що ви не брешете?

– У вашої дружини впливовий покровитель. Фіннеґан, – незворушно відповідає Орла. – Подробиці пізніше. Спочатку давайте просто поговоримо, я давно чекала нагоди поспілкуватися з вами.

Стає ясно, що про Еліс вона буде говорити тільки тоді, коли сама захоче. У голові крутиться застереження Еліс: «Поводься якомога ввічливіше».