Чак Паланик - Виправний день

Двосмугове шосе обгинало поля й витягувалося за горизонт. Рядів баклажанів було, наче брижів у океані. Їх обробляв взвод згорблених жінок з хустками на головах. Біженки з міст. Міста стали нестабільними. Незважаючи на всю ту вторинну переробку й енергію вітряних турбін, міста ніколи не були стабільними. Вони перетворилися на осередки канібалізму, з яких ті, кому таланило вижити, тікали в сільську місцевість. Вони йшли проситися на службу у володіннях вождів. Жодної контрреволюції, яка б організовувалася на пагорбах, жила на галетах і планувала повернути собі владу якоюсь дуже-дуже в’їдливо-геніальною поемою.

Бандити й гангстери мали зброю, тож тепер вони керували власною країною невільників і бранців. Бандити й реднеки мали зброю, тож тепер вони панували над рабами Білії. Добропорядними прогресивними зброєненависниками зі своєю правильною стороною історії, у яких були адвокати захисту громадянських прав і апеляційний суд дев’ятого округу. Вони проживали цілі життя на папері. Якщо вижили, то стали вдячними рабами.

Докторка наук ворухнулася вві сні. Довсон спробував пригадати її ім’я зі Списку. Винагорода за неї була тисяча шістсот голосів, і їх можна було продати на аукціоні за непогані гроші. Ім’я пригадати не вдалося. Воно було якесь вигадане.

Жінка кліпнула очима.

Довсон невідривно дивився на неї, доки вона сама не відвернулася. Йому не потрібно було. Дороги були порожні. Він міг годувати її. Дістати їй трохи молока, велику склянку маслянки. Обручка глибоко в кишені штанів говорила йому, що буде нелегко.

Вона зсунулася в сидінні. Низько сховалася. І запитала:

— Куди ви мене везете?

— В Канаду, — збрехав Довсон.

На горизонті маячив здоровенний білий знак. Він повільно крутився на стовпі. Великими чорними буквами на білому фоні писалося: «Лише для білих».

Довсон запитав:

— Як щодо сніданку?

Вона витерла сльози, що покотилися з очей.

— Мені потрібно кудись, де безпечно.

Довсон знав, що вона більше ніколи не почуватиметься в безпеці.

Зрештою, мабуть, добре, що її спіткало це нещастя, подумав він. Вона прийшла до влади, повторюючи думки людей, які повторювали думки людей, які повторювали думки людей. Якщо цей рід не був ідентичний і такий же зіпсований, як роди Виправного дня, то Довсон ніхера в житті не розуміє. Історія врятувала цю жінку. Їй дали можливість, як Скарлет О’Гарі, пройти перевірку і розвинути справжню силу, власну силу.

Сльози трохи промили їй обличчя. Без засохлої брудоти вона мала не такий уже й поганий вигляд. Дивилася на поораний пейзаж зі здивованим виразом обличчя сновиди, яка прокинулася від довгого сну про світову рівність і гарантовані права людини. Довсон згадав. Її звуть Раманта.

Він припаркувався на гравійній стоянці біля придорожнього кафе, вони зайшли всередину й сіли за стіл із червоною скатертиною. Рюшеві бавовняні штори у клітинку звисали на вікнах. Пасували до гофрованого фартуха офіціантки, яка запитала:

— Що вам принести, дорогенькі? — її віддих солодко пахнув жувальною гумкою «Джусі Фрут».

Довсон запитав:

— А що є доброго? — музичний автомат тихо награвав музику кантрі.

Офіціантка вертіла ручку між двох пальців руки.

— Бурито з білими бобами «Булл Коннор» [198] Bull Connor (1897–1973) — американський політик, який упроваджував расову сегрегацію, не визнавав громадянські права у темношкірих громадян. непогане, — вона озирнулася на прохід на кухню через вікно. — І ще макарони з білим чедером «Єва Браун» дуже незлецькі.

Раманта тримала меню надто високо. Було очевидно, що вона за ним ховається. Жінка здавлено процідила:

— Я б хотіла «Клан-бургер».

Офіціантка повернула погляд на неї. Вона луснула гумку і запитала:

— «Ґранд-дракон» чи «Ґранд-чаклун»?

Довсон переклав:

— Вона має на увазі великий чи малий.

Офіціантка запитала:

— Золотко, а можеш якісь документи показати?

— Що? — Раманта визирнула з-за меню. — Мені тридцять п’ять.

Довсон сказав:

— Я за неї ручаюся, — офіціантка хотіла документів на підтвердження не віку, а етнічності. Як вождь першого роду, він знав, що ніхто не наважиться сумніватися в його словах. Довсон замовив чашку кави.

Професорка замовила сандвіч з курячою грудинкою без шкіри «Скінгед», сандвіч із яєчним салатом «Вудро Вілсон» і ванільний сандей [199] Sundae — десерт із морозивом. «Лотроп Стоддард» з соусом із маршмелоу та збитими вершками.

Він сьорбнув кави й спостерігав, як вона вгризається в цю гору їжі.