Чак Паланик - Виправний день

Джамал не міг стриматись і вихвалявся. Днями й вечорами він сидів разом зі створінням у минулій славі вітальні. Створіння розхвалювало чоловіків на родових портретах, розводячись про їхні браві діяння й наукові досягнення. Не озвучувався, однак відчувався постійний барабанний бій, що проголошував минуле золотим періодом, а теперішнє — провальною драговиною.

Щоб виправити цю ситуацію, Джамал покликав домоправительку і попросив її одягнути Барнабаса для сьогоднішньої прогулянки. Нічого стресового. Звичайна подорож до найближчого міста, щоб поглянути на зміни, які відбулися з часу заснування Чорнотопії.

Арабелла скорчила гримасу.

— Ви ж усвідомлюєте, — сказала вона, — що ця душа роками не ступала за межі ферми.

Джамал запевнив її:

— Тим паче.

Барнабасу теж ця ідея виявилася не зовсім до смаку. Він не міг переступити через поріг, постійно хотів назад, змінити сорочку чи перевзутися.

Першим об’єктом гордощів Джамала був левітатор. Ті ж електродуховні принципи, що тримали в повітрі величезні піраміди, та ж технологія темношкірих створила особисті засоби транспорту, які виявилися невеликими повітряними платформами, що могли летіти з неймовірною швидкістю. Упродовж історії білі чоловіки стверджували, що летючі килими були вигадкою, просто тому, що жоден білий чоловік не міг відтворити це досягнення. Білі палко й довго принижували темношкірих, стверджуючи, що тим так ніколи й не вдалося вигадати колесо.

Барнабас нерішуче зіп’явся на борт летючої платформи, поки Джамал пояснював. Темношкірим у Африці колеса були ні до чого, бо вони літали. Їм не потрібна була жодна письмова мова, бо вони поєднували свою мудрість, застосовуючи техніку пізнавального злиття. Усю цю мудрість таємно приховали, коли європейці почали захоплювати континент.

Барнабас ухопився за передній край платформи метафорично побілілими кісточками. Потік повітря шелестів його копицею завитого волосся. Транспорт почав підніматися понад деревами, над будинком і сараями.

— Падуньку, мошьпане Дж’мал, — зарепетувало створіння, — Гусподь николи не хтів, жи би ми літали!

Поки вони ширяли над відкритою місцевістю, Джамал розповідав про порядок речей після Виправного дня. Геї та лесбійки, що раніше жили безтурботним і вільним життям, тепер у Гомії, в’ярмлені національною кампанією відтворення. Драконячі сеанси донорства сперми позбавляють більшість чоловіків майже всіх грошей або енергії. А жінки втратили будь-який контроль над своїми правами на репродукцію. Здорові жінки мусять реєструватися, і зрештою їх призивають носити — не зброю — а дітей! Необхідність підтримувати своє населення за допомогою експорту майже не залишила їм часу на садомазохістські витівки чи гомосексуальні рейви під метамфетаміном. Джамал гукав, щоб його було чути крізь вітер:

— Свобода їх ув’язнила!

Жителям Білії не солодше. Якщо раніше вони вирізнялися високими здобутками в науці, тепер її заборонили. Зосередилися на Джеферсонівському сільському господарстві та відновленні білої європейської культури. Великі метрополіси Білії вмить занепали й перетворилися на смертельні зони, куди краще не потикатися, де переміщені метри гуманітарних наук ловлять одне одного задля поживи. Поталанило тим, хто втік у кріпацтво до вождів і на роботу на великих сільськогосподарських володіннях.

Землі Чорнотопії, що виднілися під левітатором, здавалося, не мають ні будинків, ні огорож. Усі шосе, електричні стовпи й інші ознаки людської цивілізації були стерті. На їхніх місцях бродили дикі тварини. Стада вгодованих зебр. Рогаті табуни антилоп гну. Джамал намагався розпізнати вираз обличчя Барнабаса. Плантація Пібоді стояла самотньо, останній династичний маєток із багатьох, що донедавна заповнювали регіон. Створіння могло лише витріщатися, вражено роззявивши рот.

Веселкові кольори, шпилі й куполи міста, наче міраж, з’явилися вдалині. На відміну від Білії, населення Чорнотопії об’єдналось у своїх містах, перетворивши їх на суцільну пишноту, разом з тим дозволяючи більшим ландшафтам обернутися на майже безмежні заповідники. З’явилася і тепер розповсюдилася фауна мами-Африки. Левітатор ніс їх над головами гіпопотамів, що борюкалися в грязюці, та самовдоволених левів. Вони знизилися, щоб краще роздивитися люті зграї гієн. Усе це було раєм, і Джамал відчував виправдану гордість.

Кожна дивовижа, яку білі чоловіки називали казкою, існувала в цій реальності. Міста, до яких вони наблизилися, конкурували з усіма легендами про Атлантиду. Темношкірі відродили всі вогнедуховні та електроекспресивні технології, які довго тримали в таємниці. Їх, священні закони душеметрії, ніколи не застосовували задля збагачення жорстоких імперій білих людей.