Якою б не була його неміч, ніяк її не показував лічець. Дрібний каскад довгих білявих локонів спадав йому на рамена. Перед тим як дійти до Шасти, зупинився він у центрі натовпу й опустив голову, заспівуючи коротку молитву:
— О, Одіне, батьку Тора і Бальдра, — він звів голос до вишуканої стелі, вкритої кесонами і фресками, — Одіне, володарю списа Ґунґніра і муже Фріґґ…
Слухаючи це, Шаста намагалася не думати про смачнючий павичевий язичок, що й досі лежав помежи доладних її персів, інакше виділятиметься слина. Трохи звісила нижню щелепу, щоб пакетики від кетчупу не прокусити й не заповнити рот безцінною слиною білої дівчини передчасно.
— О, Одіне, — продовжив лічець, — молимося ми, щоб невіста ця виявилася чистою вдосталь, щоб служити королевою нам. — На завершення він запхав пальці однієї кваліфікованої руки у свою хутряну сумку. З її глибин дістав він дещо, що світилося, наче німб у мороці палати. Ходили пересуди, що він може люд зцілювати. І що, читаючи слово книги Талбота, підняв він зі смертного ложа себе й дав обіт покласти свою новознайдену міць на службу Білії.
Сяючою річчю, яку він дістав, була стерильна чашка Петрі, і з нею підійшов він до Шасти.
Вона мовчки стиснула губи і проковтнула всю слину, що лишалася в роті. Яйце по-шотландськи, яке Шаста впустила собі в корсаж, зсунулося нижче, й вона відчувала його тепло напруженим пресом. Не можна кусати пакетики, доки не почнеться ритуал.
Жодної медичної практики не мав Теренс, та всі знали, що він володіє такою тонкою палітрою смаку, що за один ковток зразка може визначити все расове минуле людини. Він укляк перед Шастою, протягуючи чашку Петрі як жертвоприношення.
Зараз, зараз її мить. Вона схилилася над порожньою посудиною. Задніми зубами прокусила дірку в одному пакетику. Чужий смак холодної слини дивної дівчини потік її язиком. Шаста прорвала другий пакетик, і відчуття подвоїлося. Рот омивав різкий сторонній присмак тілесної рідини Шарм. Холодніша, ніж вона очікувала, рідина порснула їй між молярів. Слизька мокрота Шарм огорнула язик Шасти настільки, що, коли вона схилила обличчя, щоб випустити невеличкий зразок у скляну чашку, з-поміж її губ вирвалася рясна хвиля слини.
Злива перелилася через вінця чашки Петрі. Теренс, лічець, здивовано підняв погляд. Його витягнуті руки затремтіли від додаткової ваги.
Шаста несамовито зашарілася. Сподіваючись здаватись елегантною, вона витерла заслинений рот роздутим рукавом своєї шовкової сукні. Імпульс поборола вона повернути голову і плювати, плювати, доки присмак слинних залоз Шарм не покине її смакові сосочки.
Круглими очима дивилося на неї шляхетне товариство, що прийшло на прийом.
Лічець оцінив переповнену чашку. Тихим, трепетним тоном Теренс прорік:
— Міледі, відтінок вашого харкотиння великі надії дає.
Чия би то слина не була, вона блистіла у нього в долонях. Срібний відблиск підкреслював її красу. Її піна здавалася блакитнуватою, настільки та була чиста. Шаста про себе молилася, щоб там не було її слини.
Два роздерті пакетики й далі лежали в неї за щоками. Обачно, щоб її не помітили, вона пірнула пальцями однієї руки глибоко собі між грудей і витягла прихований там павичевий язичок і яйце по-шотландськи. Щоб позбутися присмаку слини Шарм, вона поспіхом заковтнула обидва рідкісні делікатеси.
Королівський лічець підніс зразок собі до носа. Нюхнув глевку рідину. Підніс край посудини до вуст, схилив її й почав сьорбати. Він перекидав слину сюди-туди собі між щік. Прицмокнув губами.
Довсон іще ніколи не перебудовував жінку. До сьогодні. Як і будь-який чоловік, він вважав жінок такими, що не підлягають ремонту. Настільки прокатаними, з настільки погнутим шасі, що їх уже ніколи нормально не вирівняєш. Годящими лише для звалища. Він бачив таких занедбаних хороших жінок, у яких шасі вже наскрізь проіржавіло. І ще він бачив, як до старших жінок ставляться, як до гот-родів [197] Hot rod — автомобіль із модифікаціями, спрямованими на досягнення максимальної швидкості.
, укривають мастикою «Бондо», щоб пригладити вигини, декорують випускними колекторами «Гукер» і перемальовують на колір, з яким заледве допускають на дороги.
Він розглядав дівку, яку знайшов на дорозі. Зовсім зморившись, вона заснула в кабіні його вантажівки, спершись на бічні двері. Майже суцільна купка брудного одягу. Дівка з таким вихованням думала, що історія завжди йде лише в одному напрямку. Книга Талбота довела, що вона помиляється. Враховуючи те, що за її голову є ціна, вона — докторка наук з однією ногою в могилі.
Читать дальше