Жозе Сарамаго - Прозріння

Пересунувши, за своїм звичаєм з одного боку на другий документи, які лежали перед ним на столі, прем’єр-міністр узяв слово, Пан президент республіки з блиском і точністю, до яких ми давно звикли, щойно змалював, у якій тяжкій і складній ситуації ми опинилися, і з мого боку було б зайвим додати до його опису кілька деталей, які в кінцевому підсумку зробили б намальовану ним картину ще похмурішою, сказавши це й з огляду на недавні події, я хочу висловити свою переконаність у тому, що нам треба радикально змінити стратегію, приділивши особливу увагу, разом з іншими факторами, можливості того, що в столиці розвинеться середовище певного соціального замирення внаслідок того жесту показової солідарності, безперечно, макіавелліївської, безперечно, детермінованої політично, свідками якого протягом останніх годин була вся країна, досить прочитати коментарі спеціальних газет, усі витримані в похвальному тоні, отже, насамперед ми повинні визнати, що наші спроби закликати заколотників до розумної поведінки зазнали невдачі, одна за одною, з гучним тріском, і що, на мою думку, причина такої невдачі пояснюється надмірною суворістю репресивних заходів, що їх ми застосували, а по-друге, якщо ми не відмовимося від досі застосовуваної стратегії, якщо посилимо насильство, а поведінка наших супротивників залишиться такою, як і була, тобто ніякою, ми неминуче муситимемо вдатися до рішучих заходів диктаторського характеру, наприклад, скасувати на невизначений період громадянські права населення столиці, що зачепить також інтереси наших власних виборців, а щоб уникнути ідеологічного фаворитизму, поширити ці заходи на всю країну, зупинити епідемію, ухвалити спеціальний виборчий закон, який прирівняє чисті, білі незаповнені бюлетені до бюлетенів зіпсованих, та й мало ще чого можна буде вигадати. Прем’єр-міністр замовк, щоб випити води, й провадив далі, Я говорив про необхідність змінити стратегію, але не сказав, що вона вже визначена, опрацьована й готова до негайного застосування, треба дати часові час, дозволити, щоб плід визрів, а душі загнилися, мушу вам признатися, що я особисто волів би зробити перерву на невизначений період, протягом якого ми працюватимемо, щоб здобути найбільшу вигоду з легких ознак узгодженості, які начебто з’являються. Він зробив паузу, здавалося, що зараз він продовжить свою промову, але він сказав, А тепер я готовий вислухати ваші думки.

Міністр внутрішніх справ підняв руку, Я звернув увагу на те, що пан прем’єр-міністр вірить у те, що наші виборці можуть вплинути на тих, що їх, як я почув, зізнаюся з глибоким подивом, він назвав нашими опонентами, не більше, але мені здалося, він не взяв до уваги можливість протилежну, ту, що прихильники заколоту можуть заразити своїми руйнівними теоріями громадян, які шанують закон, Ви маєте слушність, справді мені не пригадується, щоб я згадав про таку можливість, відповів прем’єр-міністр, але навіть якби я про це згадав, фундаментально нічого не змінилося б, найгірше могло б статися, якби нинішні вісімдесят відсотків людей, які проголосували чистими бюлетенями, збільшилися до ста відсотків, але й у такому випадку кількісна зміна в проблемі не справила б ніякого впливу на її якісні характеристики, за винятком того, що створила б одностайність, Що ж робитимемо ми тоді, запитав міністр оборони, Саме для цього ми тут і зібралися, щоб проаналізувати, обміркувати й ухвалити рішення, Включно, думаю, з пропозицією пана президента республіки, яку ви прийняли з таким ентузіазмом, Щодо пропозиції пана президента, то з огляду на масштаби робіт та розмаїття наслідків, які вона спричинить, треба піддати її пильному вивченню, яким займеться створена на практичних засадах комісія, котру треба призначити, хоча, з другого боку, я думаю, будівництво муру, який відокремить нашу столицю від зовнішнього світу, не розв’яже, принаймні швидко, жодну з наших проблем і неминуче створить інші, пан президент знає мою думку про цю ідею, і лояльність, персональна та інституційна, з якою я до нього ставлюся, не дозволяє мені промовчати про свій погляд під час наради, що не означає, я знову повторюю, що робота комісії не почнеться в якнайшвидшому часі, як тільки її буде організовано десь протягом тижня. Президент республіки на став приховувати свого невдоволення, Я президент, а не папа римський, тому не вважаю себе непомильним, але хотів би, щоб моя пропозиція була обговорена негайно, Я сам сказав про це, пане президент, зазначив прем’єр-міністр, обіцяю вам, що через коротший час, ніж ви собі уявляєте, ви одержите повідомлення про роботу комісії, А тим часом ми все робитимемо навпомацки, поскаржився президент. Тиша запанувала така, що могла б притупити лезо ножа. Атож, навпомацки, повторив президент, не помічаючи загального збентеження. З глибини зали почувся спокійний голос міністра культури, Як чотири роки тому. Червоний, наче вражений брутальною, неприйнятною непристойністю, підхопився на ноги міністр оборони і, звинуватливо тицьнувши пальцем у міністра культури, сказав, Ви, пане, ганебно порушили національний пакт мовчанки, який усі ми прийняли, Наскільки мені відомо, не було ніякого пакту, а тим паче національного, чотири роки тому я вже був досить дорослим і не пам’ятаю, щоб населення закликали підписати пергамен, у якому кожен пообіцяв би ніколи не промовляти жодного слова про той факт, що протягом кількох тижнів усі ми були сліпими, Ви маєте рацію, пакт у формальному розумінні не був підписаний, утрутився до розмови прем’єр-міністр, але всі ми думали, не Відчуваючи потреби складати для цього якусь письмову угоду, що жахлива подія, яку всі ми пережили, мусить для здоров’я нашого духу залишитися в нашій пам’яті як сновидіння, а не як реальність, На людях це можливо, але пан прем’єр-міністр ніколи не зможе переконати мене, що в інтимній атмосфері його родини ніхто ніколи не говорив про те, що сталося. Говорили ми про це чи не говорили, не має значення, в інтимності домашнього вогнища відбуваються багато подій, які не виходять за його чотири стіни, і якщо ви дозволите мені вам це сказати, згадка про досі непоясненну трагедію, яку ми пережили чотири роки тому, була виявом поганого смаку, якого я не сподівався від міністра культури, Вивчення поганого смаку, пане прем’єр-міністр, має стати окремим розділом в історії культури, одним із найбільших і найсоковитіших, Я маю на увазі не цей різновид поганого смаку, а інший, той, який ми також маємо звичай називати нетактовністю, Схоже, пан прем’єр-міністр дотримується погляду, що смерть існує завдяки назві, яку ми їй дали, і що речі не мають реального існування, якщо ми їх якось не назвали, Існують численні речі, назви яких я не знаю, тварини, рослини, інструменти й апарати, усіх розмірів, форм і на всі потреби, Але ви знаєте, що вони існують, і це вас якось заспокоює, чи не так, Ми відхилилися від теми, Атож, пане прем’єр-міністр, ми справді відхилилися від теми, я лише хотів сказати, що чотири роки тому ми були сліпими, й мені здається, що ми досі сліпі. Обурення було загальним або майже загальним, протести лунали дедалі гучніше, стикалися між собою, усі хотіли взяти слово, навіть міністр транспорту, який був наділений занадто різким голосом і тому розмовляв мало, надав тепер роботу своїм голосовим зв’язкам, Прошу слова, прошу слова. Прем’єр-міністр подивився на президента республіки, ніби хотів запитати в нього поради, та оскільки йшлося про театр, то боязкий рух президентової руки, хоч би яким було його значення, коли він виник, завмер, коли підвівся керівник уряду, 3 огляду на емоційний і збуджений тон вигуків, які уривають один óдин, дебати в нас навряд чи зможуть відбутися, тому я не дам слова нікому з міністрів, тим більше що пан міністр культури, можливо сам того не усвідомлюючи, порівняв лихо, яке ми нині переживаємо, з новою формою сліпоти, Я не робив такого порівняння, пане прем’єр-міністр, я лише нагадав, що ми були сліпими й, мабуть, залишаємося сліпими і тепер, а всяке тлумачення, яке логічно не випливає з первісного твердження, є хибним, Міняти слова місцями часто змінює їхнє значення, але вони, слова, розглянуті одне за одним, фізично, якщо я можу так висловитися, залишаються тими, якими й були, У такому випадку дозвольте мені вас урвати, пане прем’єр-міністр, я хочу наголосити на тому, що відповідальність за зміну місця й значення моїх слів лежить виключно на вас, а я не надавав їм того змісту, якого хочете надати ви, Погодьмося на тому, що я справді надав їм свого змісту, й це дає мені право стверджувати, що голосування чистими бюлетенями є виявом сліпоти, не менш руйнівної, ніж та перша, Або ясної, певно, я щось недочув, Я сказав, що голосування чистим бюлетенем може бути оцінене як вияв ясності тим, хто так проголосував, Як він посмів на засіданні уряду проголосити таку ідіотську й недемократичну дурницю, як йому не соромно, адже він обіймає посаду міністра юстиції, вибухнув міністр оборони, Я запитую себе, чи коли-небудь я вважав себе міністром юстиції з таким самим правом, як тепер, Ще трохи, і я повірю в те, що ви проголосували чистим бюлетенем, іронічно промовив міністр внутрішніх справ, Ні, я не голосував чистим бюлетенем, але подумаю про це на наступних виборах. Коли скандальний гомін, спричинений цією заявою, почав стихати, запитання прем’єр-міністра урвало його цілком, Ви усвідомлюєте, що ви сказали, Настільки усвідомлюю, що повертаю вам ту посаду, яку ви мені довірили, й повідомляю про свою відставку, відповів той, хто ще недавно був міністром юстиції. Президент республіки зблід і став схожий на клапоть матерії, який хтось повісив на спинку стільця й забув звідти забрати, Ніколи не думав, що доживу до тієї миті, коли побачу перед собою обличчя зради, сказав він. Він подумав, що історія неодмінно запам’ятає цю фразу, а він, зі свого боку, зробить усе, щоб нагадати їй про неї. Той, хто щойно був міністром юстиції, підвівся, уклонився президентові та прем’єр-міністру й покинув залу. Тиша урвалася несподіваним гуркотом відсунутого стільця, міністр культури підвівся й оголосив твердим і ясним голосом, Прийміть і мою відставку, Але, сподіваюся, ви мені не скажете, як щойно сказав ваш друг, у хвилину похвальної відвертості, що ви подумаєте, чи не проголосувати вам чистим бюлетенем на наступних виборах, спробував іронічно кинути керівник уряду, Не думаю, що це знадобиться, я вже подумав по інше, Про що саме, Про те, що я вам сказав, більше ні про що, Прошу вас покинути залу, Я це й робив, пане прем’єр-міністр, якщо трохи затримався, то тільки щоб попрощатися. Двері відчинилися й зачинилися, біля столу залишилися два порожніх стільці. Ну що ж це таке, ми ще не очуняли від першого ляпаса, вигукнув президент республіки, а вже одержали другий, Ляпаси звична річ, пане президент, міністри, які приходять, і міністри, що йдуть геть, це те, що надто часто буває в житті, сказав прем’єр-міністр, у всякому разі уряд прийшов сюди у своєму повному складі, у повному складі він звідси й вийде, я візьму на себе обов’язки міністра юстиції, пан міністр громадських робіт керуватиме справами культури, Боюся, що я не маю компетенції, щоб керувати культурою, сказав той, про кого була мова, Ви вже нею керуєте, мені не перестають нагадувати деякі обізнані особи, що культура також громадська робота, тож вона почуватиметься пречудово у ваших руках. Він подзвонив у дзвіночок і сказав служникові, що з’явився у дверях, Заберіть оті стільці, потім обернувся до уряду, Зробімо перерву на п’ятнадцять-двадцять хвилин, ми з паном президентом вийдемо до сусідньої зали.