Фредрик Бакман - Ведмеже місто

Уся філософія Давіда, весь цей незбагненний сезон команди тримається на переконанні, що не варто довіряти випадку. Не сподіватися, що вдасться якнайкраще. Вони не просто ведуть шайбу і грають, у них є план, стратегія, кожен маневр і рух продумані. Але як любить побазікати старий чортяка Суне: «Шайба не тільки ковзає, вона ще й відскакує».

Лют наближається до лави запасних, його атакують, він падає на лід, але помітивши, що шайба відскочила від суперника, машинально підштовхує її. Шайбу тричі відбивають, за нею кидається Кевін, але його валять на лід жорстким прийомом. Жодного шансу оминути гравців, які валяться на лід, але, на щастя, Беньямін Овіч не з тих, хто йде в обхід. Він завжди рушає навпростець. Коли шайба опиняється у воротах, Беньї теж влітає за нею, врізаючись шиєю у перекладину. Навіть якби це був дворучний меч, Беньї однаково не зізнався б, що йому боляче.

2:2. Маґґан Лют вже стукає у двері, де ведуть рахунок, аби впевнитися, що запишуть Вільямовий пас.

Давід мовчки киває сам до себе і ляскає Амата по шолому. У Бенґта аж очі лізуть на лоба, коли він розуміє, що зараз станеться.

— От дідько, Давіде, ти ж оце не серйозно?..

Давід серйозний, ніби перед пострілом.

— Люту після однієї заміни знадобиться кисневий балон, а після двох доведеться кликати священника. Нам потрібна швидкість.

— Лют щойно зробив пас!

— Йому пощастило. Ми не покладаємося на удачу. АМАТ!

Амат лише витріщається на тренера. Давід хапає його за шолом.

— На наступному вкиданні у нашій зоні ти помчиш. Мені по барабану, поведеш шайбу чи ні, я хочу, щоб вони зрозуміли, наскільки ти швидкий.

Давід показує на лаву запасних у команді суперника. Амат вагаючись киває. Давід не відводить погляду.

— Амате, ти ж хочеш чогось добитися? Хочеш показати всьому місту, чого ти вартий? То покажи їм зараз.

На наступному захисному вкиданні з одного боку Кевіна стоїть Беньї, а з іншого — Амат. У цей час Маґґан Лют обіруч напирає на скляну перегородку до лави запасних, і репетує, що н-і-х-т-о не сміє безкарно заміняти її сина у півфіналі. Бенґт кидає погляд на Давіда.

— Якщо в цьому матчі ми програємо, вона тебе каструє.

Давід розслаблено спирається на бортик.

— У цьому місті, як правило, переможцям усе прощають.

Беньї робить те, що йому сказали — перехоплює шайбу і виводить її з зони, шайба вилітає до бортика воріт суперника. Амат також робить те, що йому сказали: він мчить. Його миттєво зачіпає захисник першої лінії, і коли Амат виривається, вже пізно гнатися за шайбою. Але він однаково мчить. На трибунах ті, хто розуміються на грі, аж зітхають. Ті, хто не розуміються, зітхають ще голосніше. Воротар суперника спокійно виїжджає, пасує шайбу, вона ледь не долітає до воріт Бйорнстада, і коли суддя дає свисток для нової шайби, Амат сам-один стоїть у зоні суперника на віддалі шістдесяти метрів. Спонсори бурмочуть: «Йому компас дати, чи як?», але Фрак бачив те, що бачить Давід. Те, що побачив Суне.

— Швидкий, як росомаха, якій перцю під хвіст насипали! Вони його не впіймають! — усміхається Суне.

Давід перехиляється через бортик і хапає Амата за плече, коли той повертається.

— Знову.

Амат киває. Наступне вкидання, цього разу Беньї не вдається навіть вибити шайбу із зони, але Амат уже щосили мчить до воріт суперника і зупиняється аж біля протилежного бортика. З трибун до нього долинає осудливий гул і зневажливий сміх: «Ти заблукав? Шайби навіть близько нема!», але він дивився лише на Давіда. Воротар Бйорнстада блокує шайбу, нове вкидання. Давід швидко показує рукою коло в повітрі: «Знову».

Коли Амат утретє мчить через лід, шайба вже не має значення, бо тепер є ще одна особа, яка бачить його швидкість і розуміє, для чого це робиться. Тренер суперника вихоплює з рук асистента стос аркушів і ричить:

— Це, бляха, хто такий? Хто такий номер вісімдесят один?

Амат встигає поглянути на трибуни, Майя стоїть на сходах з кафетерію, вона дивиться на нього. Він чекав цього з першого дня молодшої школи, і ось тепер вона дивиться на нього. Амат про все забуває, навіть не чує, що Бубу кричить до нього, аж поки не опиняється перед лавою запасних.

— АМАТ!

Бубу перехиляється через бортик і хапає його за светр:

— Маневр до центру, а сам — набік!

Пів секунди вони дивляться один одному в очі, Бубу навіть не треба слів, щоб показати, скільки б він віддав, щоб зараз опинитися на льоду. Амат киває, ніби дає обіцянку, вони стукають один одного по шоломах. Майя далі стоїть на сходах. Перед наступним вкиданням Кевін і Беньї об’їжджають зону і зупиняються, нахилившись уперед до Амата.