Фредрик Бакман - Ми проти вас

Коли Алісія забігла до себе в будинок, Суне дивиться на Цаккель і супить чоло:

— Ти серйозно збираєшся прийняти Відара до команди?

— Хіба він поганий воротар? Я бачила статистику його останнього сезону. Там якась помилка?

— Відар, напевно, найкращий воротар, який коли-небудь був у цьому місті. Але в нього є… проблеми.

— Він може грати чи ні?

— Те, що він може грати, не означає, що він підходить, — завважує Суне.

Цаккель ніяк не збагне, про що мова, і це навіть зворушливо.

— Хокей є хокей. Якщо він добре грає, тоді — підходить. Чому Петер так злиться на нього?

Суне старається стримати сміх.

— Петер не… не злиться.

— Вигляд він мав сердитий.

— У Відара проблеми з… імпульсивністю. Він погано себе… контролює. А Петер не любить… безладу.

— Безладу?

— Відар… ну… як би це сказати. Його брат, він…

— Бандит. Головний у «Групі». Я про це чула, — перебиває Цаккель.

Суне покашлює.

— Ну… так… але не обов’язково тут має бути якась «Група»… журналісти трохи перебільшують. Але, так… ну… якось після матчу, в якому грала основна команда, між фанатами почалася бійка перед ареною. Теему теж у ній відзначився. Одразу після того матчу була запланована гра юніорської команди, але юніори залишилися без воротаря, тому що Відар сидів у поліцейському авто. Він вибіг з арени і кинувся в бійку, навіть не знявши з себе ковзанів. А ще якось він удерся до льодової арени і з’їхав по трибунах на мопеді. Він був… ну… трохи напідпитку. А коли одного разу Відар почув, що Петер Андерссон на зустрічі з правлінням клубу говорив паскудства про «бандитів», то цілу ніч їздив містом і покрав усі шайби. Саме так — УСІ шайби. З льодової арени, з крамниці спортивних товарів, з гаражів… Наступного дня нам довелося просити глядачів, які приїхали на турнір дитячих команд, пошукати шайби у себе по горищах, щоб можна було провести гру. А іншого разу Відар ударив суддю по… ну… по чутливому місцю. Просто посеред матчу. Петер викинув його з клубу, після чого Відар вдерся до льодової арени й наклав купу на письмовий стіл Петера.

Цаккель незворушно киває.

— А Петер не любить безладу?

Суне глузливо регоче:

— Петер вважає злочином, якщо хтось розливає каву на його письмовий стіл. То як йому забути про купу випорожнень? Він не дозволить тобі мати в команді Відара.

Цаккель уперто демонструє тотальне нерозуміння, яким чином ці речі можуть бути пов’язані.

— У Бйорнстаді є кращий воротар за Відара?

— Ні.

— Я треную хокейні команди. Мені відомий лише один спосіб тренувати команду — до всіх треба ставитися справедливо, але це не означає однаково. Хороший гравець — це хороший гравець.

Суне киває.

— Господи… Ви з Петером у сварках загризете одне одного.

— Це погано?

Суне усміхається.

— Ні. Клуб, у якому вирує життя, мусить мати людей, які горять своєю справою, а вогонь виникає від тертя…

— Лісові пожежі теж, — завважує Цаккель.

— Ти ж розумієш моє порівняння, — зітхає Суне.

— Це було порівняння? Пробач. Я погано розумію…

— Людей? Почуття? — вгадує Суне.

— …сюсюкання. Мені потрібен гравець, який просто… напирає.

— Для цього тобі потрібен Петер. Він їх мотивує, а ти — тренуєш.

— Так.

— Він не стане говорити з Відаром. Але я можу поговорити з Відаровим братом.

— Братом?

— Так.

— А інші троє? Беньї, Бубу й Амат? Петер поговорить із ними?

— Ні.

— Ні?

— Якщо хочеш, щоб він мотивував Беньї, Бубу й Амата, розмовляти треба не з хлопцями. А з їхніми мамами і сестрами.

— Яке у вас дивне місто, — констатує Цаккель.

— Ми вже це чули, — погоджується Суне.

Новина з сайту місцевої газети поширюється швидко. Можливо, це тому, що інших новин обмаль. Або тому, що хокей тут має більше значення, ніж деінде. А може, це просто вітер саме в ту, ледь помітну для більшості мить змінює напрямок.

«Великий спонсор рятує „Бйорнстад-Хокей“ — спортивний директор Петер Андерссон веде таємні переговори», — оголошує газета. На кілька рядків нижче — ще одне відкриття: «Повідомляють, що новим тренером основної команди стане заслужена гравчиня національної збірної, хокеїстка Елісабет Цаккель. Тож це перша жінка-тренер в історії „Бйорнстад-Хокею“».

Газета не пише, звідки в неї така інформація, а лише згадує «надійне джерело, наближене до клубу».

Щоб перемогти на виборах, політику потрібні конфлікти, але так само він потребує мати союзників. Річард Тео знає лише два способи переконати тих, кому він не подобається, боротися на його боці: у вас повинен бути або спільний ворог, або спільний друг.