Андрій Курков - Ключі Марії

Здесь есть возможность читать онлайн «Андрій Курков - Ключі Марії» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2020, ISBN: 2020, Издательство: Фоліо, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Ключі Марії: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Ключі Марії»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Події у новому романі Андрія Куркова та Юрія Винничука розгортаються одразу в трьох сюжетних зрізах: Хрестовий похід 1111 року, описаний у Хроніці лицаря Ольгерда з Галича, початок Другої світової у Львові та Кракові, а також сучасний період. Хто така Діва, і чому на неї полюють декілька століть поспіль, ким насправді є чорний археолог Олег, і головне — куди ведуть двері, які можна відчинити ключами Марії? Про це дізнаєтеся зі сторінок одного з найбільш очікуваних романів сучасної української літератури останніх років.

Ключі Марії — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Ключі Марії», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Вона спустилася і обійшла будинок ззаду. Олег поспішив за нею. Перед ним відкрився приголомшливий краєвид закутаного в ранню темінь містечка.

— Не слабо! — Він спробував за вогниками вікон і ліхтарів визначити межі Ормоса.

Але вікна світилися і в будиночках, що стояли високо над містом, навіть вище за цю віллу. Вікна і ліхтарі світилися на обох горах, які захищали Ормос і з північно-східного боку, і з південно-західного.

— Efyge (Він поїхав), — Елефтерія обернулася до Олега.

Хлопець здивовано втупився на грекиню. Вона жестом показала, як керують мотоциклом або моторолером.

— Ага, — зрозумів Бісмарк. — Кудись поїхав...

Зиркнув на темні вікна, з яких відкривався такий самий приголомшливий краєвид, як і з майданчика перед будинком. Підняв погляд на терасу, що нависала над схилом. Там, мабуть, взагалі дух перехоплює від погляду вниз.

«Поки я його шукав унизу біля бухти, старий, напевно, сидів на цій терасі і, кепкуючи з усіх, потягував узо або метаксу», — подумав Бісмарк.

Елефтерія заклично махнула Олегові рукою, показуючи, що пора йти назад.

Темрява загусла, наче зверху додали ще повітряного чорнила і заповнили ним усю долину поміж двох невисоких гір. Вогники зрідка встановлених вуличних ліхтарів здавалися тепер тьмянішими. Вони нічого, крім самих себе, не освітлювали. За Олеговими підрахунками відстань від будинку Елефтерії до будинку археолога не могла перевищувати метрів сімсот-вісімсот. Цілком смішна відстань. Вони майже сусіди, і саме тому, напевно, знайомі.

Почувши в спину вже знайоме «Kalí nýchta!» — добраніч, Олег піднявся до себе і вийшов на балкон. Очі, звиклі до темряви, дозволили погляду торкнутись спокійного, поблискуючого чорним оксамитом моря. Вуха насолоджувалися тишею. Спати не хотілося.

— Ще десятої немає, — здивувався він, глянувши на мобільник. — Господиня зараз ляже спати, а я тоді почекаю і годинки через дві ще раз прогуляюсь до Польського.

Час у темряві тягнеться повільніше, ніж під сонцем. Не витримавши більше пів години, Бісмарк, уже без наплічника з посилкою-передачею, вийшов з дому.

Звичним, швидким кроком він піднявся до вілли з коричневого каменю за десять хвилин. Вікна, як і раніше, не світилися. На його ввічливий стукіт у двері ніхто не відповів. Тоді він зайшов за ріг, туди, де Елефтерія перевіряла наявність мотоцикла або моторолера старого. Поглядом знайшов стілець, поставив його під вікно, виліз. Посвітив ліхтариком усередину. Фіранок на вікні не було. Це дозволило Бісмаркові уважно роздивитися простору вітальню з двома кріслами біля каміна, зі стіною, на якій висіли старовинні списи і мечі. У кутку ліворуч на спеціальній підставці стояв античний бюст. Може, копія, а може, і справжній. Праворуч від каміна стіну прикрашали інші античні артефакти: щит і два мечі. Під ними в залізному каркасі стояли три амфори, одна — мабуть, склеєна, з чітко видимими лініями нової «складки».

«Справжні», — зрозумів Бісмарк і знову ковзнув по кімнаті променем ліхтарика.

Почув звук мотора. Злякався. Зістрибнув зі стільця і відставив його туди, де він до цього стояв — у кущі. Повернувся на ґанок. І почув, як характерний звук мотоцикла вже віддаляється вниз, убік центру містечка, вбік моря.

Сів на порозі, приготувавшись чекати господаря допізна.

Сидів, слухав ледачих цвіркунів та інколи машини, що проїжджали. О пів на першу захотілося спати. Та й надія на швидку зустріч зі старим згасла.

— Якщо б він поїхав кудись по острову, він би вже повернувся, — думав Олег, ідучи назад. — А якщо не повернувся, то поїхав кудись далі. І тепер головне питання — коли він повернеться?

Поміняти квиток на зворотний рейс Олег не міг. Найдешевший тариф не дозволяв цього. Але цілком можна було б купити другий квиток на пізнішу дату. Гроші тут витрачалися повільніше, ніж він очікував. Кімната зі сніданком у Елефтерії коштувала смішні двадцять євро. Вона тільки зрадіє, якщо він залишиться ще на кілька днів. Аби тільки старий повернувся в Ормос.

Уже засинаючи, Бісмарк згадав, як їхав з порту Гавріо до Ормосу на таксі і як вони минали археологічний музей. Що ще тоді сказав таксист? Здається, він пояснив, що там раніше стояло стародавнє місто Пелопінес або щось на зразок цього. А що, коли ці амфори та інші артефакти, що прикрашають житло Польського, звідти? Може, він і там копав? Або, можливо, копає досі? Адже розкопки таких міст ніколи не закінчуються. А його цілком могли найняти або запросити для консультацій. Він усе ж таки археолог з досвідом і, напевно, з ім’ям для своїх іноземних колег.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Ключі Марії»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Ключі Марії» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Андрій Курков - Бікфордів світ
Андрій Курков
Андрій Курков - Садівник з Очакова
Андрій Курков
Андрій Курков - Самсон і Надія
Андрій Курков
Андрій Курков - Казки
Андрій Курков
Андрей Курков - Ключи Марии
Андрей Курков
Андрій Курков - Різдвяний сюрприз
Андрій Курков
Андрій Курков - Сірі бджоли
Андрій Курков
Андрій Курков - Приятель небіжчика
Андрій Курков
Андрій Курков - Закон равлика
Андрій Курков
Отзывы о книге «Ключі Марії»

Обсуждение, отзывы о книге «Ключі Марії» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x