Мирослав Дочинец - Синій зошит

Перед тим, як нарікати на свою старість,розваж… Може, се не кара, а подарунок?! Скілько близьких і познайомих не дожили до сивини! Старість — се ще й нова свобода. Менше переймаєшся завтрашнім днем, ще менше огірчає вчорашній. Менше вимагаєш від себе, менше себе критикуєш, менше додержуєшся втомлюючого режиму життя, менше заздриш, навіть молодим — вони теж постаріють. Не та вже пам’ять. Але ж пам’ятати все й не треба. Зів’яла краса, помарніла плоть. Але згадай, коли вона була досконалою, скільки вимагала клопотів і жертв. В живій, сердечній недосконалости є своя особлива радість. Старість, якоюсь мірою, — се звільнення, завойоване роками право на природність, щирість, помилку, на тиху, світящу радість осени.

Нам не спадає на гадкусварити дзеркало, що воно показує не те, що ми хочемо видіти. Зате з якою охотою ми сваримо світ, людей, рідних, жону, дітей… Не розуміючи, що то є дзеркало нашого облудного судження.

Бери дещо — давай щось . Хто не дає більше, ніж бере, той ніхто.

У нинішній деньвпускай зі свого минулого лише те, що твоє.

«Ви много виділи, много чули.Яке слово найчастіше промовляють люди?»

«Слово «я».

«Яке головне ваше відкриття за довге життя?»

«Таких два. Перше — життя безбережне, не має кінця-краю. Друге — з літами душа молодіє».

«Ваше життя — се пошуки себе?»

«Радше — творення себе».

«Що потрібно, аби дійти до своєї мети?»

«Треба йти».

Дітям слід давати найліпшез того, що маємо самі. Бо дітей виховує те, що їх оточує. Пам’ятаймо, що дитина — се не власність наша, а душа, що дана нам на збереження. Наша радість, празник наш. Не нехтуймо виховою. Виховуючи дитину, виховуємо себе.

Частіше хваліть дитину — і вона буде ставитися до себе і до вас ліпше.

Будьте з нею чесним — так вона навчиться справедливости.

Захищайте її — так навчиться вірити.

Будьте з нею поблажливі — се виховує терпеливість.

Частіше підбадьорюйте — так набувається впевненість у собі.

Навчіть дитину любити себе.

Навчіть вибирати головне і приділяти йому найбільше уваги й праці.

Навчіть говорити — вільно і виразно. Згодом се полегшить їй віднайти голос у многоголоссі світу і використати його.

Навчіть її ділитися почуттями.

Навчіть її люб’язности й подячности — се розкриває характер.

Навчіть її захищати себе.

Навчіть її бути вільною, вона не чиясь власність.

Навчіть її бути радісною і любити сміх.

Навчіть її любити ручну роботу, фізичні зусилля, пішу ходу. Се підсилить її уяву і розум.

Дайте дитині зрозуміти, що речі не зроблять її щасливою.

Не вимагайте від неї відплати за добре батьківство.

Не говоріть і не думайте про дитину погано.

Завжди дослухайтеся до її запитань і відповідайте на них.

Дайте відчути, що її люблять і приймають такою, якою вона є. За будь-яких обставин.

Переконайте її, що завжди будете поряд. Навіть тогди, коли вас уже не буде в сьому світі.

Передавати дитині свої знаття — хіба се не очевидність нашого продовження?!

Пам’ятайте, що вітцівство — се захист і признання.

Скажу кількоро слів про повадки грибів. Сі малі чудесні насельники лісу були мені сім років поспіль відмінною поживою. А заодно і братнім товариством, із деревами, звірами і птицями вкупі. Вони відкрилися мені, як цілком осібний світ у предивному царстві Лісу.

Гриб любить, аби з ним поговорити. Напав гриба — поздоровкайся, помилуйся ним.

Іди проти гриба. Іди йому навстріч. Стрінув гриба — позирай на шапку. Шапка в нього, як у чоловіка, — з козирком наперед.

Літній гриб такий же кволий і сухий, як літня людина.

Ступай хащею — і щось виступаєш. По мірі виходженого дасться тобі й гриб.

Гриби я не збираю. Гриби я схапую, як курчат, доки не розбіглися.

Гриб сіє ріденько, в боки — на три близькі кути, щоб добре видів один одного.

Коли збираєте гриби, не рахуйте їх.

Гриб не любить затяжних дощів так же, як і спеку. Мокро і жару гриб пересиджує під подолами ялин.

Гриба з гір зносить у долину вода. Міркуй, де підсохлі русельця потоків — і вдовж них пантруй гриба. Він хапається коренем за моховиння, каміння або торочки папороті.

В текучі часи гриб став прятатися від чоловіка. Мече сім’я на нових місцях.

Лукавий гриб — маслюк. Коли його береш — вискакує з рук і пищить.