Осне Саєрстад - Кабульський книгар

— Так, — каже Фазіль.

— Як він бачить? Він має очі?

Фазіль вагається, перш ніж сказати: «Я ніколи не бачив Бога. Хіба я знаю?»

Удари посипалися на Фазіля й не припинилися, поки він не заплакав. Він точно найтупіший хлопець у класі. Біль ніщо в порівнянні з соромом через стояння тут. Після цього йому дали покаральну домашню роботу.

— Якщо ти не зможеш вивчити цього, тобі нема що робити в цьому класі, — зробив висновок учитель.

Написавши десять разів, що є Бог, він мусить вивчити це напам’ять. Він мимрить собі під ніс і повторює вголос для матері. Нарешті міцно втовкмачив собі в голову. Бабі шкода внука. Вона не має ніякої освіти й думає, що домашнє завдання заважке для малого хлопця. В обрубках, що залишилися від її рук, вона тримає чай і сьорбає.

— Коли пив пророк Магомет, він робив це без звуків, — строго каже Фазіль. — Кожного разу, коли він робив ковток, він три рази пригублював склянку й дякував Богу.

Одноока бабуся крадькома дивиться на нього й промовляє:

— Та невже, що ти кажеш?

Наступною частиною домашньої роботи є життя Пророка. Він дійшов до розділу, що розповідає про його звички. Хлопець читає вголос, водячи пальцем по літерах справа наліво.

«Пророк Магомет, мир йому, завжди сидів навпочіпки. У його домі не було ніяких меблів. Життя людини має бути, як у мандрівника, що присів у тіні й рушає далі. Дім не повинен бути чимось більше за місце для перепочинку, захисту від спеки та холоду, від диких тварин і де ведеться особисте життя.

Магомет, мир йому, мав звичку спиратися на свою ліву руку. Коли він роздумував, йому подобалося копирсатися в землі лопаткою чи паличкою, або сидів на землі, охопивши ноги руками. Коли він спав, то лежав на правому боці, а долоня його правої руки завжди була під щокою. Інколи він спав на спині. Інколи закидав одну ногу за іншу, слідкуючи, щоб усі частини тіла були накриті. Йому не подобалося лежати обличчям униз, і іншим він забороняв так лежати. Він не любив спати в темній кімнаті або на даху будинку. Перед тим, як іти спати, він завжди вмивався, а потім промовляв молитви, поки не засинав. Коли він спав, негучно хропів. Коли він уставав уночі, щоб помочитися, то після вмивав руки й лице. У ліжку на ньому була пов’язка на стегнах, а сорочку він зазвичай знімав. Оскільки біля будинків тоді не було туалетів, Пророк міг пройти кілька кілометрів від міста, щоб його ніхто не бачив, і також він вибирав нетверде місце, щоб не забризкатися. Він завжди заходив за камінь або горбок, щоб його не було видно. Він купався під дощем у простирадлі або в пов’язці на стегнах. Коли він видував носа, завжди використовував ганчірку».

Фазіль читає далі про Пророкову звичку харчуватися. Він любив фініки, особливо змішані з молоком або маслом. З м’яса йому подобалась шийна або бокова частина. Магомет ніколи не їв часнику й цибулі, тому що йому не подобався поганий запах із рота. Перед тим, як братися до їжі, завжди знімав взуття й мив руки. Він їв правою рукою і брав їжу тільки зі свого краю тареля, не тягнучись у середину. Магомет ніколи не користувався столовими приборами, тільки трьома пальцями руки. За кожен шматочок, що потрапляв йому до рота, він дякував Богу. І пив, не видаючи звуків.

Хлопець закриває книжку.

— Фазілю, іди спати.

Маріам постелила йому в кімнаті, де вони їдять. Троє братів і сестер уже сплять. Але Фазіль ще має повторити молитви арабською мовою. Він учить на зубок незрозумілі слова з Корану й тоді падає, як був у одязі, на матрац. У школі йому треба бути о сьомій годині ранку. Він здригається. Перший урок — іслам. Він змучений уві сні, неспокійний, і йому сниться, що його викликають, а він відповідає все неправильно. Він знає відповіді, але не може їх вимовити.

Високо над його головою над селом збираються важкі хмари. Після того, як він заснув, пішов дощ. Він періщить по глиняному даху й барабанить по камінню. Краплини падають на поліетилен, яким затулені вікна. У кімнату проникає прохолодний потік повітря. Баба прокидається й перевертається. «Слава Богу», — каже вона, коли бачить дощ. Обрубками вона торкається обличчя, як це заведено робити в молитві. Навколо неї спокійно дихає четверо дітей.

Коли наступного ранку Фазіля будять о п’ятій тридцять ранку, дощ уже вщух і сонце розсилає своє перше проміння над пагорбами поблизу Кабула. Поки він умивається водою, приготованою для нього матір’ю, одягається й пакує рюкзак, сонце вже завзято сушить калюжі від дощу. Фазіль п’є чай, з’їдає сніданок і вибігає. Він роздратований і невдоволений, думає, що мама занадто повільна, коли її про щось попросиш. У нього на думці єдиний урок ісламу.