Осне Саєрстад - Кабульський книгар

Електрика також була гордістю квартир. Тепер в основному їхні мешканці живуть у темряві. Через спеку електрику подають дуже скупо: через день на чотири години, від шостої до десятої вечора. Якщо в одній частині міста є електрика, в іншій у цей час темно. Деколи в усіх темно. Єдине вирішення проблеми — запалити гасову лампу й сидіти в напівтемряві, хоча в’їдливий дим пече очі й вони починають сльозитись.

Сім’я Ханів живе в одному з найстаріших багатоквартирних будинків, поблизу пересохлої річки Кабул. Сидячи в чотирьох залізобетонних стінах, далеко від села, де виросла, Бібі Гуль думає про темні сторони життя. З того часу, як помер чоловік, вона не відчуває себе щасливою. Як казали його родичі, він був працьовитим, глибоко релігійним, строгим, але справедливим.

Після смерті батька, на троні всівся Султан. Його слово — закон. Кожен, хто не послухається, буде покараний. Він владарює не тільки в домі, але пробує командувати також братами й сестрами, що живуть окремо. Брат, що лиш на два роки молодший від нього, має цілувати йому руку при зустрічі, і Боже борони його, якщо він спробує суперечити Султанові, або ще гірше — закурить перед ним цигарку. Повагу до старшого брата треба засвідчувати всіма способами. Султан має свої причини для такої строгої поведінки. Він уважає, що якщо сім’ї не дисципліновані й непрацьовиті, ніколи не буде оновленого процвітаючого Афганістану.

Якщо ні догана, ні бійка не мають ніякого ефекту, наступним покаранням буде відречення. Султан ніколи не говорить зі своїм молодшим братом Фарідом або про нього. Фарід не захотів працювати в Султановій крамниці, а натомість відкрив свою книгарню й палітурну майстерню. З того часу Султан із ним не розмовляє. І нікому в родині не дозволено з ним розмовляти. Ім’я Фаріда ніколи не згадується. Він більше не брат Султанові. Фарід також живе в одній зі спустошених квартир на Мікрорайоні. Усього кілька хвилин ходу від Ханів. Коли Султан у своїй крамниці, Бібі Гуль відвідує Фаріда та його сім’ю, але Султан про це не знає. Так само роблять його брати і сестри. Незважаючи на заборону, Шакіла приймає запрошення брата перед весіллям і проводить цілий вечір із ним, а Султанові каже, що була в тітки. Перед заміжжям, усі члени родини мають запросити її на прощальний обід. Султана запрошують на всі родинні святкування, але не брата. Ніхто з кузин, дядьків або тіток не хоче прогнівитися перед Султаном. Це буде неприємно й невигідно. Але Фаріда люблять.

Ніхто насправді не пам’ятає, через що сталася сварка між Султаном і Фарідом. Знають лише, що Фарід довів свого старшого брата до шаленства, а Султан кричав йому вслід, що зв’язок між ними розірвано назавжди. Бібі Гуль просить їх обох помиритися, але брати лише знизують плечима. Султан тому, що це обов’язок молодшого просити пробачення. Фарід тому, що відчуває, що винен Султан.

Бібі Гуль народила тринадцять дітей. Коли їй було чотирнадцять, народилася перша донька Фероза. Нарешті життя стало чогось вартим. Перші роки свого дитячого заміжжя вона проплакала, тепер життя стало кращим. Як найстарша, Фероза не отримала ніякої освіти. Сім’я була бідною, тому Фероза носила воду, замітала, доглядала за молодшими. Коли їй було п’ятнадцять, її видали заміж за сорокарічного. Він був багатий і Бібі Гуль вирішила, що багатство принесе щастя. Фероза була гарною й вони отримали за неї двадцять тисяч афгані.

Двоє наступних дітей померли в ранньому віці. Чверть афганських дітей помирає у віці до п’яти років. Країна має найвищі показники дитячої смертності у світі. Діти помирають від кору, вітрянки, простуди, але найчастіше від діареї. Багато батьків вважають, що дітям не треба нічого давати під час діареї, що врешті-решт це пройде. Вони думають, що можна висушити хворобу. Таке трактування коштувало життя тисячам дітей. Бібі Гуль більше не пам’ятає, від чого померли її двоє дітей. «Вони просто померли», — каже вона.

Потім з’явився на світ Султан, коханий Султан, шановний Султан. До того часу, коли син Бібі Гуль досяг зрілості, її становище серед свекрух і тещ значно зміцнилося. Наречену оцінюють за її вигляд, жінку за кількістю синів, що вона народила.

Як найстаршому синові, йому перепадало все найкраще, незважаючи на бідність родини. Гроші, які вони отримали за Ферозу, пішли на оплату навчання Султана. З самого дитинства з ним рахувалися, і батько довіряв йому відповідальні доручення. Коли йому було сім років, він уже працював повний робочий день, на додаток до своїх шкільних занять.