Осне Саєрстад - Кабульський книгар

Цього вечора у ворота входить процесія з тамбуринами, бубнами і ліхтарями. Це жінки з дому Вакіла: його сестри, родички по першій дружині, доньки. Ніч темна, як комин. Плескаючи й пританцьовуючи, жінки співають:

Вакілові жінки чуттєво витанцьовують, обрамлюючи своє тіло й обличчя чадрами та шалями. У кімнаті духота й пахне солодким потом. Усі вікна відчинені навстіж, фіранки гойдаються від вітру, але ніяке весняне свіже повітря не може остудити цих жінок.

Аж коли настає перерва в танцях, вносять наповнені до країв тарелі з пловом. Хто де стояв чи танцював, усідається на підлогу. Тільки найстарші всідаються на подушки попід стінами. Шакілина наймолодша сестра Лейла й молодші кузини розносять їжу, яку приготували у великих казанах у дворі. На підлогу викладають миски з рисом, великими шматками баранини, баклажанами в йогуртовому соусі, лапшою змішаною зі шпинатом і часником, картоплею в папричному соусі. Жінки юрмляться навколо мисок. Правою рукою вони виминають кульки рису і кладуть їх до рота. М’ясо й підливу підбирають великим шматком відламаного хліба, теж тільки правою рукою. Ліва, брудна рука, має залишатися нерухомою. Тепер чути лише звуки, що видають жінки під час їди. Споживання вечері проходить спокійно. Тиша порушується лише тоді, коли припрошують їсти більше. Правилом доброго тону є передати найапетитніший шматочок сусідці.

Коли всі наситилися, може починатися церемонія накладання хни. Усі сили цього вечора вже витрачені. Ніхто більше не танцює. Хтось спить, хтось сидить поряд із Шакілою і спостерігає, як Вакілові сестри втирають болотно-зелену пасту на кисті й стопи нареченої, співаючи при цьому відповідних ритуальних пісень. Руки покриті хною і тепер їх треба закрити. Її майбутні зовиці намотують сувої навколо кожної кисті, щоб утворився візерунок, а зверху обгортають їх якоюсь м’якою тканиною, щоб не забруднити одяг і постільну білизну. Вона роздягається до білизни — довгих білих ситцевих шароварів і довгої сорочки і, кладучи голову на подушку, лягає на килимок у центрі кімнати. Її годують великими шматками м’яса, смаженої печінки та серединками сирої цибулі. Усе дбайливо приготовлено Шакілиними сестрами.

Бібі Гуль уважно за всім спостерігає. Вона дивиться на кожен шматок, що сестри кладуть нареченій до рота. Вона плаче. Тоді кожен починає те саме, але вони запевняють одна одну, що з Шакілою все буде добре.

Після того, як її нагодували, вона присувається ближче до матері, згорнувшись калачиком, як ембріон. Ніколи в житті Шакіла не спала в кімнаті без своєї матері. Це остання ніч у лоні своєї родини. Наступна ніч належить її чоловікові.

Через кілька годин її будять, і сестри розмотують тканину з її рук. Вони зішкрібають хну. На долонях і підошвах ніг утворився орнамент. Шакіла змиває з обличчя вчорашню ляльковість і, як завжди, добре снідає: смажене м’ясо, хліб, солодкий пудинг і чай.

О дев’ятій вона готова до накладання косметики, укладання волосся й чепуріння. Шакіла, наймолодша сестра Лейла, Султанова друга дружина Соня та кузина йдуть гуртом в одну квартиру на Мікрорайоні. Це салон краси. Салон, що існував і за Талібану. Навіть тоді, незважаючи на незаконність, наречені хотіли гламуру. Хотіли наряджатися як пави. Укази Талібану навіть допомагали: заходиш у паранджі, виходиш у паранджі, але під нею нове обличчя.

Перукарка має дзеркало, крісло й полицю, повну пляшечок і тюбиків, яким на вигляд кілька десятків років. На стінах розвішані афіші з зірками індійських фільмів. Красуні з глибокими декольте запобігливо всміхаються до Шакіли, а вона тихо й розслаблено сидить у кріслі.

Мало хто скаже, що Шакіла красуня. У неї груба шкіра й набряклі повіки. Лице широке, могутня щелепа. Але в неї наймиліші серед усіх зуби, блискуче волосся і впевнений погляд. Вона найбагатша на претендентів донька Бібі Гуль.

«Не розумію, чому ти мені так подобаєшся, — говорив їй Вакіл під час вечері в домі Міріам. — Ти навіть не є красивою». Але він сказав це так мило, що Шакіла прийняла це за комплімент.

Тепер вона переживає, чи вдасться їй бути досить красивою. Грайливість зникає: весілля — це смертельно серйозно.

Спочатку беруться за темну копну волосся й накручують його на тоненькі дерев’яні бігуді. Потім за густі брови, що аж сходяться на переніссі — їх вищипують. Це важлива ознака її статусу нареченої, адже незаміжнім не можна вищипувати брови. Шакіла скрикує, перукар смикає. Брови стають прекрасними дугами й Шакіла милується собою в дзеркалі. Якимось чином її обличчя помолодшало.