Осне Саєрстад - Кабульський книгар

Паранджа хоче мати цю ковдру на своєму подружньому ліжку. На ліжку, яке вона ще не випробувала, якого не бачила і яке вона, Боже борони, не буде бачити до самої своєї весільної ночі. Вона торгується. За ковдру й подушки в поліетиленовій валізці продавець хоче кілька мільйонів афгані.

— Безглузда ціна!

Вона продовжує торгуватися, але продавець упертий. Вона вже хоче йти — тоді продавець уступає. Напнута паранджа отримала ковдру дешевше майже на третину від початкової ціни, але в момент, коли вже була готова віддати йому гроші, вона передумала. Їй не хочеться цього дитячого рожевого кольору, сигнальний червоний підійшов би. Продавець загортає ковдру і з удячності подає червону губну помаду. Як подарунок на весілля.

Вона йому чарівно дякує й піднімає свої покрови, щоб випробувати помаду. Урешті-решт, Шакіла добре познайомилася з продавцем ковдр і косметики. Крім нього, у крамниці лише жінки. Лейла та Міріам наважуються теж підняти свої паранджі й три пари губ змінюють свій вигляд. Вони заглядають у дзеркало й пожирають очима красу, виставлену під склом. Шакіла шукає крем для відбілювання шкіри. Блідолицість — важлива риса афганської краси. Наречена повинна бути блідою.

Продавець ковдр і косметики пропонує крем «Perfact». Білий захисний крем з алое написано на коробці. Усе інше китайською. Шакіла намащується до стану, що її шкіра виглядає ніби вибіленою густим цинковим кремом. Шкіра блідне, на деякий час. Справжній колір її шкіри проглядає через крем. Результатом є плямистий брунатно-білий колір.

Чудо крем якось утискується до вже переповненої торби. Три сестри сміються й обіцяють повернутися, коли кожна з них виходитиме заміж.

Шакіла задоволена й хоче йти додому, щоб похвалитися покупками. Їм трапляється автобус. Вони проштовхуються через підніжку й гупаються на сидіння за шторою. Задні сидіння зарезервовані для парандж, дітей і пакунків з покупками. Паранджі звиваються в усіх напрямках, їх притискують, на них наступають. Коли сестри всідаються, їм треба трохи підняти паранджі, щоб вони не тягнули голову вниз і давали змогу роздивлятися навколо. Вони всідаються на сидіння, кладуть пакунки на коліна й між ногами. Для жінок зарезервовано дуже мало місць. По мірі заповнення автобуса паранджі оточують інші паранджі, тіла, руки, пакунки й взуття.

Коли автобус зупиняється біля розбомбленого будинку, з нього викочуються три змучені паранджі та їхні пакунки. Вони вриваються в прохолодну квартиру, зривають паранджі з голови, вішають їх на гвіздок і з полегшенням зітхають. Вони отримують назад свої обличчя. Обличчя, які була вкрала паранджа.

Вечір напередодні великого дня. Кімната роїться людьми. Усі наявні місця в кімнаті зайняті чиїмось жіночим тілом, що жує, танцює або веде балачку. Це вечір хни. Сьогодні як нареченому, так і нареченій розфарбують хною долоні та підошви ніг. Уважається, що помаранчевий орнамент на їхніх руках гарантуватиме щасливе подружнє життя.

Але наречений не є разом з нареченою. Чоловіки бенкетують окремо від жінок. Полишені самі на себе, жінки демонструють нестримну, майже грубу силу. Вони б’ють одна одну по сідницях, щипають за груди й танцюють одна для одної. Руки літають, як змії, стегна немов у арабських танцівниць. Малі дівчата танцюють, ніби вони народилися, щоб спокушати, звиваючись через всю кімнату, кидаючи викличні погляди й піднімаючи брови. Навіть старші баби пробують згадати молодість але зупиняються на півдорозі, до того, як танець закінчується. У цьому все ж є якась давня магія, але сил витримати танець до кінця в них уже нема.

Шакіла сидить на єдиному предметі, що є з меблів у кімнаті — софі, яку занесли з цього приводу. Вона відсторонено спостерігає, адже їй не можна усміхатися або танцювати. Радість образить матір, яку вона покидає, сум — свекруху, до якої вона йде. Вираз обличчя нареченої повинен бути нейтральним. Вона не повинна роздивлятися навсібіч, а має дивитися строго перед собою. Шакіла тріумфує, ніби готувалася до цього вечора все своє життя. Вона сидить прямо, як королева й спокійно розмовляє з тими, хто сідає поруч на софу — честь, яка надається всім по черзі. Рухом одних лише губ вона відповідає на запитання гостя на канапі.

На ній костюм у червоних, зелених, чорних і золотистих кольорах. Виглядає, ніби її загорнули в афганський прапор посипаний золотим пилком. Груди її здіймаються, як вершини гір. Ясно, що бюстгальтер, який вона вибрала на око, добре підійшов. Талія туго стягнена під одягом. На лице вона нанесла товстий шар крему «Perfact», очі обвела чорним, а губи нафарбувала новою червоною помадою. Її вигляд — перфектний. Наречена має виглядати штучно, ніби лялька. Слово, що означає ляльку і наречену одне і те саме — арус.