Осне Саєрстад - Кабульський книгар

Бульбула ніколи не ходила до школи. Хвороба перекинулася на голову й вона не здатна була ясно мислити, принаймні так твердили батьки. Усе своє дитинство Бульбула провела біля матері. Через загадкову недугу вона практично нічого не робила. І як наслідок — життя проходило повз неї. Ніхто не мав з Бульбулою ніяких справ, ніхто не грався з нею, не просив допомогти.

Мало хто може щось сказати про Бульбулу. Тридцятирічна жінка сповнена якоїсь психічної втоми, і не зрозуміло чи то вона сама це привносить у своє життя, а чи життя до цього спонукає. Вона має великі порожні очі і зазвичай сидить із напіввідкритим ротом, нижня губа звисає й здається, що жінка ось-ось засне. У кращому випадку Бульбула може спостерігати за розмовою інших, за життям інших, хоч і без особливого ентузіазму. Бібі Гуль була б рада, якби донька сиділа вдома й спала поряд із нею на матраці до кінця її днів. Але потім щось сталося, що змусило її змінити свою думку.

Якось Бібі Гуль захотіла відвідати свою сестру в селі. Вона накинула паранджу, потягнула за собою Бульбулу й зловила таксі. Зазвичай Бібі Гуль ходила пішла пішки, але за останні два роки її вага суттєво збільшилася й коліна почали здавати, тож вона не мала сили ходити. Переживши голод у дитинстві, злидні й важку роботу, Бібі Гуль після одруження стала одержимою їжею: вона не могла зупинитися доти, поки не спорожнювала весь посуд.

Таксист, що пригальмував біля товстої паранджі та її дочки, був їхній далекий родич Расул. Він утратив свою жінку кілька років тому; вона померла під час пологів.

— Ти знайшов собі нову дружину? — запитала Бібі Гуль у таксиста.

— Ні, —відповів він.

— Шкода. Іншалла — з Божою волею — скоро знайдеш, — сказала Бібі Гуль перед тим, як почати переповідати новини про свою родину, синів, дочок і внуків.

Расул зрозумів натяк. Через кілька тижнів його сестра прийшла просити руки Бульбули. «Звичайно, вона зможе дати йому раду, як чоловікові», — подумала Бібі Гуль.

Вона погодилась не сумніваючись, що було незвичним. Віддати дочку негайно — означає, що та нічого не варта, що рідні раді позбутися її. Стриманість і нерішучість підвищують вартість дівчини; родина хлопця мусить ходити кілька разів, просити, переконувати й приносити подарунки. Заради Бульбули цього не було зроблено, як і не запропоновано ніяких дарів.

Тоді як Бульбула безцільно дивиться поперед себе, ніби розмова її не стосується, її сестра Шакіла уважно прислухається. Ці двоє немов небо і земля. Шакіла швидка й дзвінкоголоса, завжди в центрі уваги. Вона має добрий смак до життя, симпатична та пухкенька, якою й має бути афганка.

За останні п’ятнадцять років у Шакіли кілька разів просили руки, за цей час вона перетворилася з тоненького підлітка на розкішну жінку, що сидить у кутку за плитою й мовчки слухає, як мати і брат торгуються.

Шакіла була перебірливою. Коли мати претендента зверталась до Бібі Гуль, щоб поторгуватись за неї, вона, як зазвичай буває, не цікавилась — чи багатий він, чи ні.

— Він дозволить їй продовжувати навчання? — було першим запитанням.

Відповідь завжди була «Ні», так що до обговорення весілля ніколи й не доходило. Багато хто з претендентів узагалі був неграмотним. Шакіла закінчила навчання й стала вчителькою математики та біології. Коли ж знову приходили вже інші матері просити руки чудової Шакіли для своїх синів, Бібі Гуль запитувала: «Ви дозволите їй продовжити працювати?»

«Ні!», — заперечно хитали вони головами, тому Шакіла й залишилась старою дівою.

Своє перше місце роботи Шакіла отримала, коли вирувала війна з Радянським Союзом. Щоранку на високих каблуках і в спідниці до колін, як диктувала мода вісімдесятих, вона дріботіла в село Дег Кудайдад поблизу Кабула. Ні кулі, ні гранати сюди не досягали. Єдине, що вибухнуло — це Шакіла: вона закохалася.

На жаль, на кілька років старший за неї Махмуд уже був одружений і мав трьох малих дітей. Вони були колегами й покохали одне одного відразу, як тільки їхні погляди зустрілися. Ніхто не знав про їхні почуття. Вони зустрічалися без свідків і ніде, окрім школи, або ж спілкувалися по телефону, шепочучи милі нісенітниці в слухавку. Одного разу під час таємного побачення вони склали плани щодо свого спільного майбутнього: Махмуд мав узяти Шакілу другою дружиною.

Але він не міг просто піти до батьків Шакіли й попросити її руки, адже залежав від своєї матері і сестер.

— Вони ніколи цього не зроблять, — говорив він.