Осне Саєрстад - Кабульський книгар

Книги з часів комуністичного режиму також не можна використовувати. Їхня арифметика має справу з розподілом землі і соціалістичними ідеями. І неодмінними дороговказами на шляху до комунізму слугують червоні транспаранти та щасливі колгоспники.

Султан хотів повернутися до книжок часів Захір-Шаха, короля, що правив протягом сорока відносно мирних років перед тим, як його було усунено в 1973 році. Він віднайшов старі підручники, з яких можна зробити репринт: оповідання й міфи для уроків перської мови, посібники з арифметики, де один додати один дорівнює два, і книжки з історії, вичищені від ідеологічного змісту, за винятком дещиці невинного націоналізму.

ЮНЕСКО обіцяло профінансувати видання нових підручників для країни. Як один з найбільших видавців у Кабулі, він мав зустрічі із представниками організації і зробить їм пропозицію після поїздки в Лагор. На клаптикові паперу, що лежить у його жилеті, він нашкрябав кількість сторінок і формат кожного зі ста тринадцяти підручників. Бюджет складатиме два мільйони доларів. У Лагорі він дізнається, які друкарні пропонують найкращі ціни. Потім він повернеться в Кабул, щоб позмагатися за золотий контракт. Султан задоволено розмірковує, наскільки велику маржу з двох мільйонів зможе залишити для себе. Він вирішив не бути занадто жадібним. Якщо виграє, йому гарантовані заробітки на роки вперед: від перевидань і нових книг. Султан поринув у роздуми, а за вікном — уздовж основного шляху між Кабулом і Калькуттою — проносяться поля й пасовиська. Чим ближче вони під’їжджають до Лагора, тим стає спекотніше. Султан пітніє у своєму домотканому одязі афганських верховинців. Він погладжує волосся, з якого залишилося кілька пасем, і витирає обличчя хустинкою.

Окрім клаптика паперу, на якому розписані параметри ста тринадцяти підручників, Султан також має книжки, які він хотів би видрукувати власним коштом. Услід за потоком журналістів, співробітників міжнародних місій і дипломатів, у Кабулі з’явився попит на англомовну літературу про Афганістан. Султан Хан не імпортує книги іноземних видавництв, він друкує їх сам.

Пакистан — рай для піратів-видавців. Немає ніякого контролю і не існує відрахувань за авторські права. Султан платить один долар за друк книжки, яку потім може продати за двадцять-тридцять доларів. Бестселлер «Талібан» Ахмеда Рашіда він перевидавав сім разів. Улюбленою серед іноземних солдатів є «Моя таємна війна», написана російським репортером книга про катастрофічну окупацію Афганістану між 1979 і 1989 роками. Це був дійсно діаметрально протилежний досвід тому, що його переживають зараз міжнародні миротворці, які патрулюють Кабул і вряди-годи зазирають до Султанової книгарні, щоб купити листівок або книжок про минулу війну.

Автобус заїжджає в термінал автостанції Лагора. Султан стійко сприйняв удар спеки. Це місце кишить людьми. Лагор — культурна й мистецька цитадель Пакистану, пожвавлене, засмічене та заплутане місто. Розташоване на рівнині, позбавлене будь-яких природних засобів захисту, це місто завойовували, руйнували, відбудовували, завойовували, руйнували і відбудовували. Але між завоюваннями і руйнаціями багато хто з володарів любив розважатися з видатними поетами, а тому Лагор і став містом митців і книжок, незважаючи на те, що палаци, які відвідували письменники, постійно зрівнювалися з землею.

Султан любить лагорські книжкові базари. Тут йому вдалося прокрутити кілька гарних справ. Мало що може так зігріти Султанове серце, як знахідка на вкритій пилюкою ятці цінної книжки та купівля її практично за безцінь. Він уважає, що володіє найбільшою у світі колекцією книжок про Афганістан, що складається з восьми чи дев’яти тисяч томів. Його цікавить усе: давні міфи та оповідання, давня поезія, романи, біографії, новітня політична література, а також словники й енциклопедії. Його обличчя світлішає, коли йому трапляється книга, якої він не має, або про яку він не знав.

Але зараз у нього немає часу на прочісування базарів. Він встає на світанку, одягається в чистий одяг, причепурює бороду й надягає на голову феску. Султан має священний обов’язок — видати нові підручники для афганських дітей. Треба одразу йти до друкарень, з якими найчастіше маєш справу.

Перша зустріч із паном Тальга. Цей молодий чоловік є видавцем у третьому поколінні й досить стримано цікавиться Султановим проектом. Просто він завеликий.

Тальга запрошує Султана на чашку чаю з густим молоком, погладжує свого рота й виглядає стурбованим.