Дэниел Киз - П'ята Саллі

— Я не хочу цього чути, — сказала я, затуляючи вуха долонями.

Та це була дурниця, бо вона говорила не вголос. Слова поширювалися в її голові.

— …і якщо він навіть турбується про тебе, Роджер надто етичний, щоб крутити роман із пацієнткою. Ти доведеш нас до загибелі.

— Це буде моя загибель.

— Моя також, — наполягла вона.

— Я думаю, тебе цікавить Тодд.

Саллі усміхнулася.

— Він турбується за мене. Він молодий, заможний та привабливий. У тебе є кращий варіант?

— З Еліотом веселіше, ніж з Тоддом. Азартні гравці сприймають життя надто серйозно, завжди розраховують імовірності.

— Еліот — будинок-перебудова середнього віку, — сказала вона. — Вторинний донжуан, і ти лише поглянь, як він набирає вагу. Знову береться за старе.

— То й що? Все одно з ним веселіше. Він знає про нас, про нашу проблему і приймає це.

— Тодд також знає.

— Оце й усе, — сказала я. — Думаю, Тодд розчарується, коли дізнається, що залишилися тільки ми вдвох. Для нього п’ятеро нас були цікавою «рукою» в покері — фул-хаусом [109] Full house — «рука» в покері, що містить три карти одного рангу, та дві — іншого. .

— Ну, зараз ми все одно три дами.

— Ти врахувала дикого джокера, — сказала я.

Пролунав стукіт у двері вбиральні.

— Саллі? У тебе все гаразд? — То був голос Тодда.

— Так, вже виходжу.

Вона швидко розчесала волосся, а коли штовхнула двері, то за ними чекав Тодд.

— У тебе справді все добре?

Саллі взяла його за руку та потягнула назад до столика.

— Вибачте, хлопці. Моя подруга зникла, — сказала я. — Я побачила, як вона пускала бісики одному гарненькому парубку. І після того, як замовила випивку, то вдала, що мусить вийти припудрити носик. Люди сказали, що бачили, як вона пішла з ним. Мені дуже прикро.

Не знаю, звідки я взяла цю історію, вона просто сяйнула мені в голову, а Саллі ніяково зіщулилась. Еліот виглядав засмученим. Думаю, він багато що планував на вечір, а зараз, либонь, відчував себе п’ятим колесом у возі.

— Слухайте, — сказала Саллі. — Чому б нам не провести вечір утрьох? Ну, ми ж всі друзі. Можемо втрьох розважитись так само, як інші люди вчотирьох. Ми все ще можемо потанцювати після вечері, а потім поїхати до мене та трішки розважитись.

Оце мене шокувало. Вона думала «Менаж е тва» [110] Ménage à trois (фр.) — сім’я з трьох осіб. . Я не розуміла, але звучало ніби французькою, і з її почуттів я знала, що то щось непристойне. Наодинці я їй повідомила, що на таке не погоджуюся.

Ми з Саллі по черзі танцювали, і я знала, ми геть збентежили хлопців. Коли трималися від них окремо, все було добре, але щойно всі знову опинилися за столиком, розмова зайшла в небезпечне русло. Вони, мабуть, думали, що вона найлегковажніша людина на землі, коли в одну мить каже одне, а наступної заперечує свої слова. Я брехала, а вона покривала брехню. Тоді я відкривала правду, і їй доводилося також змінювати сказане. Було дуже весело, і я почала думати, що не так вже й погано буде об’єднатися з нею. Розумієте, вона і стара Саллі були, як небо і земля.

Ми пішли з клубу о третій ночі, але вже до того я почала турбуватися, чим закінчиться наш вечір. Я знала, що Саллі збирається запросити їх на ніч, і я відчувала, вони обоє очікували, що інший піде. Але від Саллі я отримувала вібрації, які повторювали оргія. Я не мала наміру дозволяти це, але боялась, що якщо відключуся, вирветься Джинкс.

Я намагалася переконати Саллі, але вона від мене відмахувалась. Я лише могла уявити, що вона відчувала, будучи комбінацією Саллі, Ноли та Белли в одній особі. Вона мала більше голосів та прав приймати рішення тепер, хоча раніше так робила я, тому що була «слідопиткою». Ну, я теж можу продемонструвати свою впертість.

Коли ми вийшли з таксі, я швидко промовила:

— Що ж, на добраніч, хлопці. Це був чудовий вечір, але у мене завтра зранку важлива зустріч.

— Агов, я думав ми збиралися залишитися на ніч, — сказав Еліот.

— Саме так, — сказала Саллі. — Саллі Портер завжди дотримується своїх слів.

— На якусь мить ти мене збила з пантелику, — сказав Тодд.

— Це краще, ніж злити з пантелику, — пирхнула я.

— Чи в дурника пошити, — додав Еліот.

— О Господи! — гукнула Саллі.

— Гляньте, — сказав Еліот, вказуючи на вітрину Ґрінберґа. — Гляньте, Мерфі показує нам середній палець.

— Де? Ходімо глянемо, — сказав Тодд. — А, так. Ви подивіться. У того Ґрінберґа є почуття гумору. А де кийок Мерфі?

— Загубився, — сказала я.

Саллі скривилася, бо нічого не знала про витівку Джинкс у костюмі поліцейського.