Дэниел Киз - П'ята Саллі

– Імпровізація. Це мені добре вдається.

— Будемо імпровізувати весь вечір. Але як ти поясниш їм плече?

Вона вже й забула про це.

— Скажу правду, звісно.

— Забудь, — сказала я. — Залиш пояснення мені. Я зімпровізую таке пояснення, що комар носа не підточить. Просто влаштуй так, щоб Тодд із Еліотом підійшли до «La Petite Maison».

Вона зателефонувала в «Шлях із жовтої цегли» і сказала Тоддові, що весь вечір наодинці, й спитала, чи не хочуть вони з Еліотом сходити на подвійне побачення після того, як зачиниться ресторан. Він перепитав Еліота.

— Він хоче знати, яка вона.

— Дуже схожа на мене, — підхопила я.

— Тобто, вона виглядає дуже схожою на мене, — додала Саллі.

(Боже, вона така прихильниця правди.)

Тодд сказав, що Еліоту підходить, і вони зустрінуться з нами в La Petite Maison о першій ночі.

Наразі була лише десята, тож Саллі запропонувала сходити в кіно, щоб згаяти час. Вона хотіла подивитись якийсь класичний фільм про великий голод в Індії від режисера «Пісні дороги» [105] Pather Panchali (1955) — фільм індійського режисера Сатьяджіта Рея (1921−1992), завдяки якому про індійське кіно дізналися у всьому світі. Саллі, мабуть, хоче переглянути фільм «Віддалений грім» (1973). . Я хотіла піти на повторний показ «Ніч в опері» [106] A Night at the Opera (1935) — музична кінокомедія, режисер Сем Вуд. з братами Марксами. Ми кинули монетку й вона виграла. Я з огидою спостерігала, як голодують люди в Індії, дивилася на всіх тих мух, на болячки та моління, в той же час коли перед тим набила пузо китайською їжею. Тому я заснула та дала їй дивитися фільм наодинці.

Коли він закінчився, я також відчула провину, бо згаяла час, якого в мене й не так багато залишилось. Розумієте, я, мабуть, скоро засну навіки.

Ми пішли до La Petite Maison та чекали Еліота з Тоддом. Саллі замовила «Гарві Воллбенґер» [107] Harvey Wallbanger — алкогольний коктейль на основі горілки, апельсинового соку та лікеру «Galliano». , а я собі бурбон. Офіціант подивився на нас, ніби на божевільних, й мені довелося стримувати хихотіння, інакше він подумав би, що ми надто п’яні.

Коли з’явилися хлопці, вони побачили два напої на столі, а тоді роззирнулися в пошуках другої людини.

— Вона пішла до дамської кімнати, — сказала вона.

— Але вона тут, — додала Саллі.

Тодд підсів до Саллі, а Еліот — навпроти мене. Золотава спортивна сорочка Еліота, розстебнута для демонстрації волохатих грудей, пасувала його золотавим слаксам. Він погладшав ще більше, тож на тілі випиналися складки. Тодд, як завжди, був одягнений у джинси, та сьогодні він ще накинув денімовий спортивний піджак.

— Ну, то яка вона? — спитав Еліот.

— Я ж сказала, така, як я, — сказала вона.

— Ти така єдина, — сказав Тодд.

Коли Саллі зміряла його неприязним поглядом, він сторопів.

— Я не хотів жартувати. Просто підібрав не ті слова.

— Певна річ, матері твоїй ковінька, — сказала я.

Вони зачудувалися від зміни голосу. Хлопці не могли допетрати, в чім річ, але щось було не так, і вони не розуміли, що саме.

— Я розігрую новий виступ, — сказала я, сміючись.

Тодд усміхнувся.

— У тебе, здається, дуже хороший настрій. Сподіваюся, у твоєї подруги також. Як її звуть?

— Деррі, — сказала Саллі.

Здається, вона забула, що вони зі мною знайомі. Хлопці перезирнулися, а тоді звернули свої погляди на Саллі.

— Деррі? — перепитав Еліот.

Я вже хотіла кинути якийсь дотеп, але вона мене штурхнула під столом.

— Перепрошую, я на хвильку, — сказала Саллі. — Загляну до дамської кімнати. Скоро повернуся.

Вона вислизнула з дивану та зникла з поля зору до того, як вони спромоглися щось спитати. Як тільки ми потрапили до вбиральні, вона більше не могла стримувати сміх. Я також із полегшенням побачила, скільки Белли тепер було в Саллі.

— Ти бачила вираз обличчя Тодда? — хихотіла вона.

— Коли ти бовкнула «Деррі», — додала я.

— Я не знала, що вони знають, як тебе звуть.

— Та заради Бога, це ж я у них працюю, пам’ятаєш?

— То що ми робимо зараз?

— Танцюємо та вечеряємо вдруге. Ти хіба не цього хотіла?

— Це не єдине, що я планувала.

— Агов, — сказала я. — Не починай своїх штучок. Я бережу себе.

— Для Роджера?

— Так.

— Роджера тобі не дістати, — сказала вона. — Для нього ми з тобою — тільки захопливий медичний випадок. Оце й усе.

— Для нього я більше, ніж пацієнтка, — сказала я.

— Слухай, ти жахливо помиляєшся, коли плутаєш психологічне перенесення [108] Перенесення — психологічний феномен, описаний Зиґмундом Фройдом, який полягає в несвідомому перенесенні раніше пережитих (особливо в дитинстві) почуттів та стосунків, які належали одній людині, на зовсім іншу. Наприклад, таке буває між пацієнтами та психотерапевтами. з любов’ю, це не…