Лорен Грофф - Долі та фурії

Вона нервово пила. Матильда підливала, і Бриджет пила, Матильда підливала, Бриджет пила, аж поки Бриджет не почало вивертати на загальні сходи, й усі, хто намагався пройти, говорили: «Хвора чи що!». Або: «О Боже, Бриджет!». Або: «Фу, яка гидота, заберіть її звідси!». Покликали її подруг. Матильда дивилася крізь поручні з верхнього майданчика, як вони повели її додому.

Бриджет спускалася сходами, а Лотто проходив повз неї, піднімаючись. Він вигукнув: «Нічого собі!» і поплескав її по плечу. Перестрибнув останні кілька сходинок і пірнув у вечірку.

Зі свого сховку нагорі Матильда все це бачила. Першу проблему усунуто. Простіше простого.

Вона стояла надворі під холодним дощем, докурюючи другу сигарету, прислухаючись до вечірки. Вона дала йому десять пісень. Коли заграла «Сіль-із-Перцем», зайшла всередину, піднялася сходами. Зирнула по кімнаті.

Він був там, видерся на підвіконня, п’яний, щось ревів, і вона раптом здивувалася, побачивши, яке в нього м’язисте тіло. На стегнах у нього була пов’язка, зроблена з якоїсь дівчачої гелевої маски для очей.

До голови еластичним бинтом Ace була прив’язана порожня пластикова пляшка з-під води. Той іще вигляд. Але ж і вродливий він був! У нього було дивне обличчя, наче колись воно було гарним і зараз таким ще було здалеку; але досі вона бачила його одягненим і навіть не підозрювала, яке досконале в нього тіло. Вона зробила так багато розрахунків, але не передбачила того, як швидко в неї підкосилися ноги від потужного бажання переспати з ним.

Вона стала так, щоб він підняв голову і побачив її.

Він підняв голову. Він побачив її. Його обличчя застигло. Він перестав танцювати. Вона відчула, як у неї стає дибки волосся на потилиці. Він стрибнув у натовп, збив із ніг якусь крихітну дівчину і поплив до Матильди. Він був вищий за неї. Її зріст був 1 метр 83 сантиметри, а на підборах — і всі метр 90. Чоловіки, вищі за неї, траплялися рідко. Їй несподівано сподобалося бути меншою, тендітнішою. Він доторкнувся до її руки. Він став на одне коліно й вигукнув: «Виходь за мене!». І вона не знала, що їй робити. Вона засміялася, подивилася на нього зверху вниз і сказала: «Ні!».

У тій версії цієї історії, яку розповідав він, — це повторювалося на стількох вечірках, на стількох обідах, і вона це слухала зі своєю посмішкою, нахиливши голову, посміюючись, — вона сказала: «Звичайно». Вона ніколи не виправляла його, ні разу. Чому б не дозволити йому жити зі своєю ілюзією? Це робило його щасливим. А їй подобалося робити його щасливим. Звичайно! Це було неправдою ще два тижні, аж поки вона не вийде заміж за нього. Але кому від того яка шкода?

Лотто зобразив історію їхнього знайомства, як кохання з першого погляду, але він був природженим оповідачем. Він просто переробив реальність в інший вид правди. Та вона знала, що це й справді було кохання з першого погляду. Їхній шлюб завжди був про секс.

Спочатку він був про інше і, звісно, був би про інше пізніше, але якийсь час він був про секс. Вона виждала кілька днів, виконуючи свої попередні зобов’язання, і це очікування запалило їх обох. На довгий час фізичне кохання затулило собою всі інші турботи.

Навіть тоді вона знала, що не існує нічого певного, безумовного, постійного. Абсолютно нічого. Боги люблять жартувати з нами.

І все ж таки було, на короткий час, але було щастя — абсолютне, безумовне, — воно переповнило все її єство. Тьмяний день, кам’янистий пляж. Їй було радісно, незважаючи навіть на те, що вітер кидався піском межи очі, холод пробирав її до кісток і гостре каміння на пляжі штату Мен розпанахало її великий палець на нозі, як виноградину, на скибочки, тож вона поверталася до будинку, який вони позичили на день свого весілля, шкандибаючи. Їм було по двадцять два. Світ лускався від можливостей. Так гарно їм буде завжди. Вона гріла долоні об спину свого нового чоловіка й чула, як під його шкірою рухаються м’язи. Мушля вп’ялася в її хребець. Вона відчувала, що поглинає його. Перше здійснення шлюбних стосунків. Вона уявила удава, який ковтає оленя.

Якби в нього були недоліки, вона б їх не побачила. А можливо, й справді оце саме вона і знайшла єдину в цілому світі людину без недоліків. Навіть коли б вона мріяла про нього, як би вона могла зустріти його? Наївний, чарівний, смішний, вірний. Багатий. Ланселот Саттервайт; Лотто. Вони одружилися того ранку. Вона була вдячна піску, який потрапив їй у геніталії й пік там; вона не могла довіряти задоволенню в його чистому вигляді.