Шарль Данцir - Навіщо читати

Остеофіти (грец. osteon «кістка» + phyton «щось виростає») — патологічний наріст на поверхні кісткової тканини.

Той, хто здатний стати міністром, має для цього здібності.

Торо, Генрі Девід (1817–1862) — американський письменник, мислитель, натураліст, суспільний діяч, послідовник трансценденталізму. «Волден, або Життя в лісі» (1854) вважається його головним твором.

Клаеш, Пітер (1597–1660) — нідерландський майстер натюрморту.

Жіоно, Жан (1895–1970) — французький письменник. Битва при Павії — перша битва Нового часу (1525), в якій армія Габсбургів розгромила французьку армію й полонила французького короля Франциска І.

Че́стертон, Ґіл́ берт Кіт (1874–1936) — британський письменник, християнський мислитель і журналіст кінця XIX — поч. ХХ ст. Автор поезій та п’єс, біографій, апологетичних християнських творів, художньої прози у жанрах фентезі та детектив, літературний і мистецький критик.

Бріаторе, Флавіо (нар. 1950) — відомий італійський бізнесмен, статки якого оцінюються в 150 млн. доларів. Відомий як успішний менеджер «Формули-1».

Френе, Роже де ла (1885–1925) — французький художник, представник кубізму.

Йорданс, Якоб (1593–1678) — фламандський художник, один з видатних представників фламандського бароко. Мається на увазі картина «Король гуляє».

Фоппа, Вінченцо (бл. 1430–1515) — італійський художник, засновник ломбардської школи живопису.

Пінар, П’єр Ернест (1822–1909) — імператорський прокурор і міністр внутрішніх справ, відомий своїми звинувачувальними промовами проти «Мадам Боварі» Флобера та «Квітів зла» Бодлера.

Цей постріл, як вважається, став приводом до початку Другої світової війни.

Соланас, Валері Джин (1936–1988) — американська радикальна феміністка, письменниця і драматург, відома замахом на Енді Ворхола в 1968 р. Авторка SCUM Manifesto («Маніфест Товариства винищення мужчин», 1967), в якому жорстко пародіює патріархальні кліше.

Ло́рд Бе́рнерс, справжнє ім’я Дже́ральд Віл́ сон (1883–1950) — англійський композитор, художник, письменник першої половини XX ст.

Арбасіно, Альберто (нар. 1930 — італійський письменник і новеліст.

Блеквуд, леді Каролін (1931–1996) — англійська письменниця.

Молінаро, Урсула (1916–2000) — плідний письменник, драматург, перекладач з французької та німецької.

Жан Расін

Вольтер

Гомер. Іліада

Шекспір. Ричард ІII

Чехов. Дядя Ваня

Ф. де Малерб

Жан де Брюнофф. Історія Бабара

Фенелон. Пригоди Телемаха, сина Уліссового

Расін. Британікус

Бенжамен Констан. Адольф, анекдот, знайдений серед паперів незнайомця й опублікований

Альфред де Віньї

Луїза Лабе. «Я живу, я вмираю…»

Софокл. «Едіп у Колонні»

Місіма. Золотий павільйон

Андре Мальро

Поль Валері. Зоря

Спробував

С. Малларме

Поль-Жан Туле. "Епітафія»

Жан Жене. Нотр-Дам-де-Флер

Еме Сезер. «Те, що також мені належить»

Оскар Вайлд

Принц де Лінь. Погляд на сади

Maтеовіч. Bis repetita .

Бюфон

Том Ганн. Двері до смерті

Райнер Марія Рільке

це література. Марсель Пруст. Віднайдений час

Автор пародіює вираз «ситуаційний Інтернаціонал», зумовлений інтелектуальним рухом 1968-х років, подвижником якого був Ґі Дебор; сюди він зараховує тих, хто любить жонглювати відомими цитатами, щоб підкреслити свою освіченість і показати, що вони серед своїх.

Зонтаґ, Сьюзен (1933–2004) — американська письменниця і критик, режисер і критик театру й кіно, лауреат національних і міжнародних премій.

Шамфор, Себастьєн-Рош Ніколя де (1740 або 1741–1794) — французький філософ-мораліст, письменник.