Шарль Данцir: Навіщо читати

Жубер, Жозеф (1754–1824) — французький письменник.

Еліен (175–235) — римський історик і оратор, автор трактатів «Різноманітні історії» (14 книг) та «Історія тварин» (17 книг).

Лабрюйєр, Жан де (1645–1696) — знаменитий французький мораліст.

Саті, Ерік (1866–1925) — французький композитор і піаніст, один з реформаторів європейської музики першої чверті ХХ ст.

Гомосексуалістів (англ.).

Право недоторканності особи (лат.).

Барбе д’Оревіллі, Жюль Амеде (1808–1889) — французький письменник і публіцист. Характерні мотиви його прози, глибоко кризовою за поглядами на світ, — крах старих цінностей, неможливість любові, таємнича зачарованість злом. Неодноразово був звинувачений у аморальності.

Назва щоденника Цезаре Павезе, італійського письменника, поета й перекладача. Він залишив його на столі, немов пояснення свого самогубства. Надрукований посмертно в 1952 р. Головна тема — самотність, відчуття власної неспроможності, нереальності життя.

Мішель Лейріс (1901–1990) — французький письменник і етнолог.

Останній твір Шатобріана — біографія знаного французького аристократа XVII ст. Армана де Рансе, засновника чернечого ордена трапістів.

Дворецький, мажордом.

Райс, Енн (нар. 1941р.) — американська письменниця, сценарист і продюсер.

Поппі З. Брайт (народ. 1967) — американська письменниця, писала переважно в стилі сплаттерпанка. Одна з особливостей її творів — велика кількість гомосексуальних персонажів.

«Носферату. Симфонія жаху» — німий фільм німецького кінорежисера Фрідріха Вільгельма Мурнау, знятий 1921 р., на екрани вийшов у 1922 р.

Брем Стокер (1847–1912) — ірландський письменник, роман «Дракула» був екранізований 1992 р.

Ма́єр, Сте́фані (1973) — американська письменниця, автор вампірської серії «Сутінкова сага» («Сутінки», «Молодий місяць», «Затемнення», «Світанок») і романів «Друге життя Брі Таннер», «Господиня».

суспільства

Дешеві товари, книги в м’якій обкладинці (англ.).

Серія розвиваючих іграшок, що являють собою набори деталей для складання та моделювання різноманітних предметів (конструктори).

Оден, Віс́ тен Г’ю (1907–1973) — англо-американський поет, один з найвидатніших у жанрі інтелектуальної лірики; лауреат Пулітцерівської премії з поезії (1948), Боллінґенівської премії (1953), Національної книжкової премії (1956) і Національної літературної медалі (1967).

Мале́рб, Франсуа́ де (1555–1628) — французький поет, критик і перекладач давньоримської літератури; був предтечею поезії класицизму, хоча загалом його творчість тяжіє до бароко.

Буало-Депрео, Нікола (1636–1711) — французький поет, критик, теоретик класицизму.

Мінестро́ не (іт. minestra ( суп) + — one ( збільшувальний суфікс), тобто «великий суп», суп із багатьма інгредієнтами) — блюдо італійської кухні.

Ґурмо́ н, Ремі де (1858–1915) — французький письменник, есеїст, художній критик.

Лакан, Жак-Марі-Еміль (1901–1981) — французький психоаналітик і психіатр, який зробив значний внесок у теорію психоаналізу, філософію та літературознавство.

Танідзакі, Дзюнєітіро (1886–1965) — японський письменник і драматург.

Lagarde et Michard — ілюстрований підручник для середньої школи, в якому вміщено біографії та вибрані твори французьких авторів із примітками, коментарями й запитаннями для перевірки, тривалий час уважався базовим для вивчення французької у Франції та інших франкофонних країнах.

Варух, чи Ба́ру́х, — син Нерії, був товаришем і секретарем пророка Єремії (Єр. 32:13), автор Книги пророка Варуха Старого Заповіту.

Кляйн, Ів (1928–1962) — французький художник-новатор, абстракціоніст, одна з найзначніших постатей післявоєнного європейського мистецтва. Створив нову тенденцію художнього перформансу, згідно з якою особистість художника важливіша за його твори. Вважається засновником монохромного живопису. Свій сяючий ультрамариновий колір, створений за допомогою приятеля-хіміка, запатентував під назвою IKB (International Klein Blau — «міжнародна синь Кляйна»).