Шарль Данцir - Навіщо читати

Берл, Емманюель (1892–1976) — французький журналіст, історик, есеїст.

Дріе Ла Рошель, П’єр (1893–1945) — французький романіст, есеїст, журналіст.

Чаєфскі, Сідней Аарон «Педді» (1923–1981) — американський сценарист і драматург, один з найвідоміших письменників Золотого віку телебачення.

Фрейзер, леді Антонія Маргарет Керолайн (нар. 1932) — британська письменниця ірландського походження, пише історичні романи, біографії, детективну белетристику. Одна з небагатьох титулованих жінок, які писали в жанрі детективу.

Пінтер, Гарольд (1930–2008) — англійський драматург, поет, режисер, актор, громадський діяч; лауреат Нобелівської премії з літератури 2005 р. Один із найвпливовіших британських драматургів свого часу.

Термін «лівий кав’яр», «ікорна лівиця» (або «салонна лівиця») — політичний неологізм 1980-х років, який часто вживали наклепники Франсуа Міттерана і який позначав течію у французькій лівиці, здебільшого в Соцпартії; застосовується до осіб, які відносять себе до лівих, але дуже далекі від народу; за значенням близький до приказки «Серце ліворуч, а гаманець праворуч».

«Красуня синьйора» — третя частина тетралогії Альбера Коена.

Дебо́ р, Гі Ернст (1931–1994) — французький філософ, теоретик марксизму, історик, письменник, художник-авангардист, режисер, один із засновників Ситуаційного інтернаціоналу.

Селін, Луї-Фердинан (справжнє прізвище Детуш; 1894–1961) — французький письменник, лікар за освітою. Його памфлети рубежа 1930-х — 1940-х років закріпили за ним репутацію антисеміта, расиста і людиноненависника, звинувачений у співпраці з окупаційною владою під час Другої світової війни.

Магрітт, Рене (1898–1967) — бельгійський художник, представник сюрреалізму.

Музіль, Роберт (1880–1942) — австрійський письменник і есеїст, драматург і театральний критик, належить до покоління німецького експресіонізму. Незакінчений роман «Людина без властивостей» — один з найважливіших модерністських творів початку XX ст. разом з «У пошуках утраченого часу» Марселя Пруста й «Уліссом» Джеймса Джойса.

Дюрас, Марґеріт (1914–1996) — французька письменниця, акторка, режисерка і сценаристка.

Гарді, Томас (1840–1928) — англійський романіст, новеліст і поет.

Беннет, Алан (нар. 1934) — англійський драматург, сценарист, письменник, актор.

Гай Петроній Арбітр (бл. 14–66) — автор давньоримського твору «Сатирикон», який починаючи з XVII ст., прийнято відносити до романів; вірогідний час написання — І ст. н.е.

Тобто у 15 років.

Діќ кінсон, Емілі Еліз́ абет (1830–1886) — американська поетеса, більша частина її творів, типових для того часу, в яких ідеться переважно про смерть і безсмертя, були опубліковані після смерті.

Пейлін, Сара Луїза Хіт (нар. 1964) — губернатор штату Аляска в 2006–2009 рр., член Республіканської партії. За своїми переконаннями — консервативна християнка.

Мілле, Катрін (нар.1948 р.) — французька письменниця і критик, засновник і головний редактор паризького журналу Art Press про модерне й сучасне мистецтво. Книга «Сексуальне життя Катрін М.» (2001) наробила багато шуму у Франції.

Рене́, Ален (нар. 1922 французький режисер, сценарист, режисер монтажу, помічник режисера, продюсер і актор. «Хіросіма, любов моя» (1959) один із його ранніх фільмів.

Афа́зія — системне порушення вже сформованої мови, яке виникає за органічних пошкоджень мовних ділянок кори.

пситасизм — механічне повторення фраз без розуміння змісту.

Емфаза — напруженість мови, посилення її емоційної виразності, виділення якогось елемента за допомогою інтонації, повторення, звертань, запитань тощо.

Альсібіад (450–404 до Р.Х.) — афінський державний діяч, оратор, генерал; починаючи з античних часів літературний персонаж, який і сьогодні надихає письменників.

Сен-Жюст, Луї Антуан Леон де (1767–1794) — діяч Французької революції, член Якобінського клубу і Комітету громадського порятунку. Наймолодший з депутатів, обраних до Національного конвенту 1792 р., очолив рух за страту короля Людовика XVI, а пізніше взяв участь у розробці Конституції 1793 р.