Шарль Данцir - Навіщо читати

до

не можна просто через настання старості. Потрібні гіркота та злість. Обличчя — єдині реалістичні книги.

Якщо можна сказати, що ми читаємо тіло, то сказати так про пейзаж значно важче. Тіло — це спосіб існування мистецького твору. На нього наносять макіяж, його готують, у будь-якому разі після досягнення певного віку наша особистість, що в ньому формується, наново його моделює. Пейзажі, зовсім незначно «природні» внаслідок багатомільйонної діяльності людини, не є творіннями; я сказав би, що вони щонайкраще підходять до стану знаків. Безлисте дерево серед засніженого поля — це ідеограма. Я люблю пейзажі, які наближаються до такого стану, і в цьому полягає одна з причин мого жаху перед сільською місцевістю та любові до пляжів. На пляжі відсутня трава, земля й будь-яка можливість чогось м’якого. Лінії прямі, матеріали сухі, освітлення яскраве. Пляж, море, небо. Три смуги світла. Як на картині Ротко. І не спонукайте мене на розмову про басейни, я робив це надто багато, чи про невідомого генія, якому спало на думку розрізати землю на прямокутники й нанести на них неіснуючу в природі синь, створюючи картини Іва Кляйна [120] Кляйн, Ів (1928–1962) — французький художник-новатор, абстракціоніст, одна з найзначніших постатей післявоєнного європейського мистецтва. Створив нову тенденцію художнього перформансу, згідно з якою особистість художника важливіша за його твори. Вважається засновником монохромного живопису. Свій сяючий ультрамариновий колір, створений за допомогою приятеля-хіміка, запатентував під назвою IKB (International Klein Blau — «міжнародна синь Кляйна»). . Пейзажі не так читаються, як уявляються.

Призначення виставки Себастіано Річчі в 2010 р. у Фундації Чіні [121] Фундація Чіні створена у квітні 1951 р. графом Вітторіо Чіні в пам’ять про свого загиблого сина. Мета — відродження острова Сан Джорджо Маджоре після півтори сотні років його окупації військовими, щоб включити його в культурне життя Венеції у Венеції — показати, що підготовчі малюнки можуть бути кращими за самі картини. Італійською кажуть bozzetto , хоча ця країна настільки веде перед у мистецтвах, що на означення поняття ескіз, підготовчий малюнок чи етюд існує ще тринадцять слів.

abbozzamento

abbozzo

abbozzo grande

buzza

macchia

modellatto

modello

pensiero

piccolo

modello

sbozzetto

sbozzo

schizzo

Мужлани, мужлани, ми мужлани. А читач-італієць більш просунутий у цій царині, ніж читач у будь-якій іншій країні… Міністрові Перá, який колись існував в Ефіопській імперії за Хайле Селассіє [122] Селассіє I, Хайле (1892–1975) — останній імператор Ефіопії (1930–1974), що походив із легендарної династії нащадків Соломона. Очолював боротьбу проти італійських загарбників під час Італо-ефіопської війни 1935–1936 рр. Один з ініціаторів створення в 1963 р. Організації африканської єдності. , довелося б вантажними літаками доставляти контейнери, набиті словами, яких нам бракує. Ми дали б собі раду, незграбні, немов немовлята з брязкальцем, яке випадає з рук, потім дедалі вправніші. Слова про те, що ескіз кращий за картину, можна розцінити як фантазію історика мистецтва, пересиченого музеями, яка спонукає його освіжитися, як і драматичні критики на сотій виставі Расіна лагідно збуджуються оголеною Андромахою , однак дана виставка таки підтверджує цю думку. Задум щодо Річчі виник у мистецтвознавця Родольфо Палюччіні (1908–1989). Роберто Лонгі (1890–1970) висловив те саме щодо Тьєполо. «Цілком очевидно, що якби Тьєполо залишив нам лише етюди, чарівні ескізи своїх картин, ми не вагаючись віднесли б його до найвизначніших митців ХVІІ ст.». Про bozzetto Річчі, а це таки начерки, можна сказати, що вони належать Фрагонарові. Що свідчить про геній Фрагонара, який наважився робити картини у стилі ескізів, і вони виявилися вдалими. Ну ж бо, малюємо просто так, нічого продуманого (хіба що бажання мати не-продумане), краще якась недосконалість, ніж відсутність гнучкості. Посилаючи бергамському графові зроблений нашвидкуруч начерк «Душ у чистилищі», які граф замовив для храму, Річчі писав: «Знайте, що невеличка картина — це оригінал, а вівтарний образ — копія» (лист від 1 серпня 1731 р.). Виставка живопису може навчити нас читати, нагадуючи, що працюючи в літературі, можна також додавати ґрунтовку.