Курт Воннегут - Балаган, або Кінець самотності (Журнальний варіант)

Змінюються люди і в романі «Балаган»; навіть таким броньованим слимакам, як капітан Бернард О'Хара доводиться залишати свої сховища й цікавитися проблемами довколишнього світу.

У «Балагані» автор продовжує дискредитувати погляд на американське суспільство як «суспільство загального благоденства» і «рівних можливостей». Тому однієї теми про штучно поширені родини видається йому замало, в контексті твору з'являються інші «балаганні» пародійні сюжети:

на нову хвилю христосоманії та масове строкате богошукання;

на новітні досягнення науки, зокрема медицини і фармакології, що нічого спільного з наукою не мають;

на постійну політичну боротьбу кандидатів у президенти, що призводить до виникнення таких міфічних істот, як король Мічігану, пірати Великих Озер, герцог Оклахоми, надзвичайний губернатор Флоріди;

на хворобливий потяг до спіритизму, окультних наук і містики (адже сьогодні понад сорок мільйонів американців постійно користуються послугами десяти тисяч астрологів, прибуток яких перевищує 200 мільйонів доларів);

на науково-технічний прогрес, що, з одного боку, дозволяє змінювати гравітацію Землі, а з іншого — змушує освітлювати халупи каганцями, бо на Манхеттені не те що електричної лампочки, а жодної свічки не лишилося.

Звичайно, суперечливість і певна обмеженість поглядів американського фантаста виявилася в тому, що, змальовуючи апокаліптичну картину майбутнього буржуазного суспільства, він переносить «невиліковні» хвороби цього ладу на все людство, забуваючи про глибоку відмінність двох соціальних систем. А втім, справедливі слова одного з провідних вітчизняних американістів, літературного критика Олексія Звєрєва про цей твір: «Це дуже сумна книга. З усіх фантазій Воннегута «Балаган» найгіркіша, найжорстокіша.

Але навіть у ній відсутній безпросвітний песимізм і однозначно негативне сприймання перспектив «прогресу». Така позиція завжди була чужою художньому мисленню Воннегута. У кожній його книзі є й «інша можливість». Нереалізована можливість по-справжньому людського світу, в засадах якого стоїть старий, але не старіючий гуманістичний ідеал...»

Справді, саме вона, ця думка, визначила магістральний «моральний» вектор цього складного, багатопланового твору. І, звичайно, цілком слушно зауважують ті літературознавці, які розглядають «Балаган» не тільки як сигнал тривоги за майбутнє, але і як приклад глибокої віри в людський розум і людське серце, приклад громадянської відповідальності за долю планети і надії на те, що людство знайде способи порятунку від гротескної перспективи капіталістичного виродження, змальованої у «Балагані».

В. Горячев, О. Рудяченко

Kurt Vonnegut. Slapstick, or Lonesome No More! Уперше опубліковано в Сполучених Штатах Америки фірмою Delacorte Press / Seymour Lawrence, Dell Publishing Co., Inc. © 1976 by Kurt Vonnegut. Усі права зберігаються за правовласником. Переклад друкується за угодою з Dell Publishing Co., Inc., New York, N. Y., U. S. А. Скорочений журнальний варіант.

Слова, які пишуться на супровідних паперах службовим особам. (Тут і далі — примітки перекладачів.)

Протягом сорока років цей 102-поверховий хмарочос у Нью-Йорку був найвищою в світі спорудою. У свідомості багатьох американців він і досі лишається «королем хмарочосів», з даху якого відкривається панорама на 80 миль довкола.

За свідченням істориків, у роки війни за незалежність (1774—1776) Дж. Вашінгтон, наблизившись зі своїм військом до річки Раппаханок, штат Віргінія, щоб довести можливість форсування бурхливої річки, пошпурив на другий бік срібний долар.

Приблизно 80 гектарів.

Робочий кабінет президента США в Білому домі.

Президенти США в 1869—1877 і 1921—1923 рр.

Деніел Бун (1734—1820) — американський піонер, дослідник Середнього Заходу, засновник штату Кентуккі.

Римсько-католицьке й англіканське свято, коли вшановують усіх святих — відомих і невідомих. Існує повір'я, що в його переддень можна зустріти привидів.

Парк Рок-Крік — один а найбільших парків у Вашінгтоні, улюблене місце відпочинку дітей.

Казкова країна Оз — витвір фантазії американського письменника Лімана Френка Баума (1856—1919), що написав про неї серію з чотирнадцяти книжок, дуже популярних серед дітей в англомовних країнах.