Курт Воннегут - Балаган, або Кінець самотності (Журнальний варіант)

Оскільки все навколо досить швидко занепадало і поруч не залишалося вже нікого, з ким я міг би підтримувати розумні взаємини, то я схибнувся на підраховуванні різних речей. Отож я полічив усі пластинки на всіх жалюзі, всі ножі, виделки й ложки на кухні, всі стібки на ковдрі меморіального ліжка Авраама Лінкольна.

Якось, хоч сила тяжіння й була нижча від норми, я ліз рачки сходами, рахуючи стовпці поручнів. Раптом я відчув, що хтось пильно дивиться на мене знизу.

То був чоловік у штанях з оленячої шкіри, в мокасинах та єнотовій шапці. Він тримав у руках рушницю.

— Боже-боже, президенте Нарцис, — звернувся я сам до себе, — ти таки справді зсунувся з розуму. Адже ти бачиш перед собою не кого іншого, як Деніела Буна [9] Деніел Бун (1734—1820) — американський піонер, дослідник Середнього Заходу, засновник штату Кентуккі. .

Тієї самої миті ще один незнайомець приєднався до першого. Він був одягнений у мундир військового льотчика тих далеких часів, коли мене ще не обрали президентом і існувало таке поняття, як «військово-повітряні сили Сполучених Штатів Америки».

— Так, — вимовив я вголос. — Виходить, сьогодні або переддень Дня всіх святих [10] Римсько-католицьке й англіканське свято, коли вшановують усіх святих — відомих і невідомих. Існує повір'я, що в його переддень можна зустріти привидів. , або Свято незалежності США.

Пілот був явно здивований станом справ у Білому домі.

— Що тут сталося? — запитав він.

— Історія завершила свій черговий цикл,— сказав я.

— Це жахливо,— мовив пілот.

— Коли вам, друже, це не подобається,— відповів я,— то вам слід би глянути, що робиться отут, — і я постукав себе по лобі.

Обидва навіть гадки не мали, що я президент. Адже на той час вигляд у мене був уже нікудишній.

Вони не виявили особливого бажання розмовляти зі мною. Як згодом з'ясувалося, вони прибули здалеку, кожен зі своєю справою, і зустрілися цілком випадково.

Гості зазирнули до інших кімнат, розшукали мого відданого Санчо-Пансу, Карлоса-Одинадцятого Віллавіченчо, який готував обід із галет, консервованих устриць та інших продуктів, що їх він десь зумів роздобути. У свою чергу, Карлос привів незнайомців знову до мене й запевнив їх, що я таки президент «наймогутнішої держави у світі», як він щиро вірив і дотепер.

Той Карлос був справді несусвітній йолоп.

Мисливець доставив мені листа від удови з містечка Ербана, штат Іллінойс.

«Вельмишановний докторе Суейн! — починався той лист. — Я — малоприметна, не варта Вашої уваги людина: вчителька гри на фортепіано. Проте я була одружена з видатним фізиком і маю від нього сина. Мій покійний чоловік, доктор Фелікс Боксит-Тринадцятий фон Петерсвальд, зробив дивовижне відкриття. Я і мій син — а він за щасливим збігом обставин теж Нарцис-Одинадцятий, як і Ви, — досі тримаємо язика за зубами, оскільки світло, яке ця таємниця проливає на становище людини у Всесвіті, може деморалізувати населення нашої країни. Відкриття мого чоловіка стосується загробного існування. Те, що чекає нас там, докторе Суейн, — нудьга безпросвітна.

Я не можу назвати те убозтво ні «царством небесним», ні «справедливою покарою за гріхи наші», ні якимись іншими красивими словами. Мій чоловік, ознайомившись із тим світом, назвав його «фермою індиків», і я певна, ви погодитеся з цією назвою, коли з'ясуєте для себе, що то таке.

Коротко поясню Вам суть справи, докторе Суейн. Річ у тому, що мій покійний чоловік винайшов спосіб спілкуватися з потойбічним світом і спорудив для цього спеціальний пристрій.

Я звертаюся до Вас не «містере Президент», а «докторе Суейн», бо моє послання не має ніякого відношення до національних інтересів. Воно носить суто приватний характер. Річ у тім, що за допомогою пристрою мого чоловіка ми не раз уже розмовляли з Вашою сестрою Елізою. Небіжчиця наполягала, щоб Ви особисто приїхали сюди й переговорили з нею напрямки.

Листа я надсилаю з одним приятелем. Він сподівається знайти притулок у поселенні своїх штучних родичів. Бериліїв у штаті Меріленд, а це зовсім близько від Вас.

З нетерпінням чекаємо Вашого приїзду. Тільки наперед прошу: будь ласка, не ображайтеся на вихватки мого сина й Вашого штучного брата Девіда Нарциса-Одинадцятого фон Петерсвальда. Йому, бідоласі, буде важко втриматися, і він може вдатися до лайки та сороміцьких вихилясів у будь-яку мить. Нічого не вдієш, він — жертва хвороби Туретті.